Алкоголь, наркотики й таблетки: як залежності згубили легендарних співаків

Повні стадіони, мільйони прихильників, шалена популярність і, здавалося б, життя, про яке можна лише мріяти. Вони були кумирами поколінь, збирали аншлаги та заробляли статки. Їхні пісні ставали хітами, а імена знали далеко за межами рідних країн.

Та коли гасло світло софітів, багато хто залишався сам на сам зі своїми страхами, творчими кризами, виснаженням і психологічним тиском. Одні намагалися заглушити внутрішній біль алкоголем, інші – сильнодійними препаратами чи наркотиками. Спочатку це здавалося способом розслабитися після концертів або впоратися зі стресом. Згодом звичка перетворювалася на залежність, яка повільно руйнувала здоров’я, кар’єру, стосунки з близькими, а зрештою – забирала життя.

Дехто роками лікувався, проходив реабілітацію та намагався почати все спочатку. Інші до останнього заперечували проблему або не знаходили сил попросити про допомогу. Та фінал багатьох історій виявився однаковим.

Володимир Висоцький: хотів позбутися алкоголю, але опинився в небезпечнішій пастці

Володимир Висоцький був більше, ніж просто співаком чи актором. Для мільйонів людей він став символом свободи, чесності та сміливості говорити про те, про що інші мовчали. Його пісні офіційно майже не видавали, однак вони жили на магнітофонних записах, які люди переписували один одному по всьому радянському союзу.

Та поки країна захоплювалася його талантом, сам артист дедалі глибше занурювався у боротьбу із залежністю.

За спогадами друзів і колег, алкоголь з’явився в його житті ще в молодості. Спочатку це були застілля після вистав, зустрічі з друзями та гастролі. Згодом спиртне стало способом зняти напругу після виснажливої роботи. Постійний контроль із боку влади, заборони, конфлікти з чиновниками, нескінченні концерти та знімання лише погіршували ситуацію.

На початку 1970-х років у житті Висоцького з’явилася ще одна небезпечна залежність.

Після проблем зі здоров’ям лікарі почали призначати йому морфій як сильнодійне знеболювальне. За найпоширенішою версією біографів, артист щиро сподівався, що препарат допоможе йому відмовитися від алкоголю. Насправді ж він потрапив у ще небезпечнішу пастку. Незабаром організм уже вимагав не лише спиртного, а й наркотичного препарату.

Висоцький добре усвідомлював, що втрачає контроль над власним життям. Він неодноразово проходив лікування, погоджувався на детоксикацію, намагався кинути пити та відмовитися від морфію. Після кожної ремісії здавалося, що найгірше вже позаду, однак зриви повторювалися знову й знову.

Поруч із ним до останнього залишалася дружина – французька акторка Марина Владі. Вона організовувала лікування, знаходила лікарів, перевозила чоловіка до клінік і буквально рятувала його після найважчих криз. У своїй книзі “Володимир, або Перерваний політ” вона згадувала, що залежність поступово забирала в неї чоловіка, якого вона колись знала.

Попри стрімке погіршення здоров’я, Висоцький майже не припиняв виступати. Він виходив на сцену навіть тоді, коли лікарі категорично забороняли будь-які навантаження. Колеги згадували, що останніми роками артист був виснаженим, різко схуд, а серцеві напади ставали дедалі частішими. За деякими свідченнями, він навіть пережив кілька клінічних смертей, після яких медикам вдавалося повернути його до життя.

25 липня 1980 року Володимир Висоцький помер у своїй квартирі в москві. Йому було 42 роки.

Офіційною причиною смерті назвали гостру серцеву недостатність. Однак більшість дослідників його біографії погоджуються, що багаторічне зловживання алкоголем і залежність від морфію настільки виснажили організм, що серце просто не витримало.

Навіть після смерті влада намагалася мінімізувати увагу до трагедії, адже в той час у москві проходили Олімпійські ігри. Проте приховати смерть народного улюбленця не вдалося. Попрощатися з Висоцьким прийшли десятки тисяч людей. Для багатьох це було прощання не лише з видатним артистом, а й із цілою епохою.

Євген Бєлоусов: кумир мільйонів, який намагався втопити свої проблеми в алкоголі

На початку 1990-х років Євген Бєлоусов був одним із найвідоміших виконавців на пострадянському просторі. Його пісні “Дівчинка-дівчина” та “Хмари” звучали чи не з кожного телевізора, а концерти проходили з аншлагами. Молодий співак із Харківщини став справжнім секс-символом свого часу, а армія прихильниць вимірювалася мільйонами.

Та за образом усміхненого романтика ховалася зовсім інша людина.

Бєлоусов неодноразово говорив близьким, що втомився від нав’язаного амплуа. Він мріяв співати рок, виконувати серйозні композиції та розвиватися як музикант. Проте продюсери були категоричними – публіка хоче бачити його саме таким, яким він став популярним. Будь-які спроби змінити репертуар або сценічний образ одразу відхилялися.

Поступово творче незадоволення почало накопичуватися.

Згодом співак вирішив реалізувати себе в бізнесі. Він вклав значні кошти у лікеро-горілчаний завод у рязанській області, розраховуючи створити стабільне джерело доходу. Проте бізнес виявився провальним. Підприємство принесло величезні збитки, борги, конфлікти з податковими органами та людьми з кримінального середовища.

Саме тоді алкоголь із супутника гучних свят перетворився на спосіб забути про постійний стрес.

Чим більше проблем виникало, тим частіше артист прикладався до чарки. Залежність розвивалася поступово, але невпинно. Найближче оточення помічало, що Бєлоусов дедалі рідше з’являвся тверезим, а перепади настрою ставали звичними.

Алкоголь почав руйнувати не лише його здоров’я.

Через постійне зловживання спиртним погіршилися стосунки з близькими, розпався шлюб зі співачкою Оленою Худік, а кар’єра, яка ще кілька років тому стрімко злетіла вгору, почала поступово згасати. Популярність уже не була такою шаленою, як раніше, а нові хіти не повторювали успіху перших композицій.

Організм також почав давати тривожні сигнали.

Навесні 1997 року Бєлоусова терміново госпіталізували до Інституту швидкої допомоги імені Скліфосовського. Лікарі діагностували гострий панкреатит – важке запалення підшлункової залози, яке, за даними медиків, розвинулося на тлі багаторічного зловживання алкоголем та виснаження організму.

Під час лікування його стан різко погіршився. У співака стався інсульт, після якого він впав у кому.

Медики кілька днів боролися за життя артиста, однак врятувати його не вдалося.

Другого червня 1997 року Євген Бєлоусов помер. Йому було лише 32 роки.

Його смерть стала шоком для прихильників. Людина, яка ще зовсім недавно збирала переповнені концертні зали, пішла з життя у віці, коли більшість артистів лише досягають творчої зрілості.

Історія Бєлоусова стала ще одним нагадуванням про те, що алкогольна залежність не виникає за один день. Вона роками непомітно руйнує організм, поки одного разу він просто перестає витримувати.

Олег Даль: геніальний актор, який роками воював із алкоголем і програв

Олега Даля називали одним із найталановитіших акторів свого покоління. Його гру вважали блискучою, режисери захоплювалися здатністю буквально жити роллю, а глядачі вірили кожному слову, сказаному з екрана. Здавалося, перед ним відкриті всі двері, однак за межами сцени та знімального майданчика він роками вів боротьбу, про яку знали лише найближчі люди.

Алкоголь став частиною його життя ще в молодості, але справжня залежність сформувалася значно пізніше. Колеги згадували, що Даль був людиною надзвичайно вразливою. Він болісно сприймав будь-яку критику, не терпів несправедливості, часто конфліктував із режисерами та чиновниками, а після кожної творчої невдачі буквально замикався в собі.

Те, що для інших було звичайною робочою суперечкою, для нього перетворювалося на особисту трагедію.

Згодом алкоголь став способом хоча б ненадовго вимкнути постійне внутрішнє напруження. Спочатку це були поодинокі випадки, однак із кожним роком ситуація лише погіршувалася.

Залежність почала впливати на кар’єру.

Даль міг блискуче зіграти роль, а вже наступного дня не прийти на репетицію. Через зриви режисери переносили знімання, а деякі проєкти доводилося скасовувати. Попри величезний талант, працювати з актором ставало дедалі складніше.

Водночас сам він чудово розумів, що хворий.

На відміну від багатьох інших артистів, Даль не заперечував свою залежність і неодноразово намагався її подолати. Він проходив лікування в наркологічних клініках, погоджувався на різні методи терапії та намагався повністю відмовитися від алкоголю.

У ті роки одним із найпоширеніших методів боротьби з алкоголізмом була так звана “торпеда”. Пацієнту вводили препарат, який викликав важку реакцію організму після вживання спиртного. Лікарі сподівалися, що страх за власне життя допоможе людині остаточно відмовитися від алкоголю.

Даль також погодився на таке лікування.

Деякий час здавалося, що воно дало результат. Актор повернувся до роботи, більше знімався, будував творчі плани. Однак залежність виявилася сильнішою.

За спогадами друзів, зрив стався несподівано. Один вечір перекреслив місяці лікування.

На початку березня 1981 року Олег Даль приїхав до Києва у творчих справах. Він зупинився в готелі, де й провів свою останню ніч.

Вранці четвертого березня актора знайшли мертвим у номері.

Офіційною причиною смерті став інфаркт міокарда. Йому було лише 39 років.

Навколо смерті Даля й досі існує чимало версій. Найпоширеніша з них полягає в тому, що трагедію могла спровокувати несумісність алкоголю з препаратом, який застосовували під час лікування алкогольної залежності. Водночас документального підтвердження саме цього механізму смерті немає.

Натомість біографи та лікарі, які досліджували історію актора, сходяться в іншому – роки хронічного алкоголізму настільки виснажили його серцево-судинну систему, що організм просто перестав витримувати.

Після смерті колеги говорили про нього не лише як про блискучого актора, а й як про людину, яка до останнього намагалася перемогти власну залежність. Він лікувався, зривалося, починав усе спочатку, але щоразу алкоголь повертався у його життя.

Емі Вайнгауз: голос, який підкорив світ, але не зміг перемогти власних демонів

Емі Вайнгауз увійшла в історію музики як одна з найяскравіших виконавиць XXI століття. Її впізнавали за перших акордів – потужний голос, незвичне поєднання джазу, соулу та R&B, фірмова зачіска й відверті тексти зробили британську співачку світовою зіркою.

Другий студійний альбом Back to Black приніс їй світову славу та п’ять премій “Греммі”. Критики називали Вайнгауз новим голосом покоління, а її пісні роками не залишали верхівки музичних чартів.

Проте за стрімким успіхом ховалася людина, яка дедалі більше втрачала контроль над власним життям.

Перші проблеми з алкоголем у співачки почалися ще до світової популярності. Згодом до нього додалися наркотики. Найближче оточення згадувало, що після виснажливих гастролей Емі дедалі частіше намагалася заглушити втому й емоційне виснаження спиртним.

Ситуація різко погіршилася після знайомства з Блейком Філдером-Сівілом, який згодом став її чоловіком. Саме в цей період, за словами друзів і самої співачки, у її житті з’явилися важкі наркотики. Їхні токсичні стосунки супроводжувалися постійними сварками, скандалами, розривами та примиреннями, а залежність лише міцнішала.

Попри очевидні проблеми зі здоров’ям, концертний графік залишався надзвичайно напруженим.

Вайнгауз неодноразово виходила на сцену у стані сильного алкогольного сп’яніння. Деякі виступи доводилося припиняти просто посеред концерту, адже артистка забувала слова пісень, не могла втримати рівновагу або взагалі відмовлялася співати. Відео з таких концертів миттєво розліталися світом, а таблоїди дедалі частіше писали не про її творчість, а про нові зриви.

Рідні та друзі неодноразово вмовляли Емі пройти лікування.

Вона кілька разів погоджувалася на реабілітацію, однак після повернення додому зривалася знову. Залежність поступово руйнувала її організм. Лікарі неодноразово попереджали, що подальше зловживання алкоголем може мати фатальні наслідки.

Показовою стала історія з піснею Rehab, у якій Вайнгауз співала про небажання лікуватися. Композиція стала світовим хітом, однак із роками багато хто побачив у ній трагічне відображення реального життя артистки.

У 2011 році співачка вирішила повернутися на сцену після тривалої перерви. Тур мав стати новим етапом її кар’єри, однак уже перший концерт у сербському Белграді завершився провалом. Емі ледве трималася на ногах, не пам’ятала слів власних пісень і майже не контактувала з публікою. Після цього виступу всі наступні концерти скасували.

Менше ніж через місяць сталася трагедія.

23 липня 2011 року Емі Вайнгауз знайшли мертвою у її будинку в Лондоні.

Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті стало гостре алкогольне отруєння. За даними слідства, концентрація алкоголю в її крові більш ніж у п’ять разів перевищувала допустиму норму для керування автомобілем.

Співачці було лише 27 років.

Після її смерті журналісти знову заговорили про так званий “Клуб 27” – неофіційну групу легендарних музикантів, які пішли з життя саме у цьому віці. До неї також зараховують Дженіс Джоплін, Джимі Гендрікса, Джима Моррісона та Курта Кобейна.

Елвіс Преслі: король рок-н-ролу, якого згубила залежність від ліків

Його називали королем рок-н-ролу. Елвіс Преслі змінив світову музику, став одним із найвпливовіших артистів XX століття та перетворився на справжній символ американської культури. Його концерти збирали десятки тисяч людей, а кожен новий альбом миттєво ставав бестселером.

Здавалося, він мав усе – світову славу, величезні статки, армію прихильників і статус живої легенди.

Та за блиском сцени роками ховалася проблема, про яку майже ніхто не знав.

Перші сильнодійні препарати Преслі почав приймати ще наприкінці 1950-х років під час служби в армії США. Спочатку це були стимулятори, які допомагали не засинати під час виснажливих навантажень, а також снодійні, що дозволяли хоч трохи відпочити після безсонних ночей.

Згодом ці ліки стали звичною частиною його життя.

У 1970-х роках концертний графік Преслі був настільки щільним, що він нерідко давав по кілька виступів на день. Постійні перельоти, виснаження, хронічний біль і безсоння змушували його дедалі частіше звертатися до лікарів.

Артист отримував десятки рецептів на сильнодійні медикаменти – снодійні, заспокійливі, опіоїдні знеболювальні та стимулятори. Частину препаратів йому призначали офіційно, однак їхня кількість із кожним роком лише зростала.

Близькі згадували, що Елвіс практично не міг функціонувати без таблеток.

Якщо вдень йому були потрібні стимулятори, щоб вийти на сцену, то ввечері – снодійні, аби хоча б кілька годин поспати. Організм дедалі більше звикав до препаратів, а дози постійно збільшувалися.

Разом із залежністю почали з’являтися серйозні проблеми зі здоров’ям.

Преслі стрімко набирав вагу, страждав від високого артеріального тиску, проблем із серцем, печінкою та шлунково-кишковим трактом. Попри це, він майже не скорочував концертну діяльність.

Колеги розповідали, що іноді перед виходом на сцену співаку було настільки зле, що він ледве міг підвестися. Проте концерт усе одно відбувався.

До середини 1977 року стан артиста став критичним.

Він дедалі рідше з’являвся на публіці, мав серйозні проблеми з координацією рухів і виглядав украй виснаженим. Лікарі неодноразово рекомендували повністю припинити гастролі та пройти комплексне лікування, однак Преслі відмовлявся залишати сцену.

16 серпня 1977 року його знайшли без свідомості у ванній кімнаті власного маєтку Грейсленд.

Попри зусилля медиків, врятувати співака не вдалося.

Офіційною причиною смерті став серцевий напад. Водночас подальші токсикологічні дослідження показали, що в організмі артиста виявили цілу низку сильнодійних рецептурних препаратів. Саме їхнє тривале та одночасне вживання, на думку багатьох фахівців, стало одним із ключових чинників, які призвели до фатального погіршення здоров’я.

Елвісу Преслі було лише 42 роки.

Після його смерті в США розпочалася масштабна дискусія про безконтрольне призначення сильнодійних медикаментів знаменитостям. Історія короля рок-н-ролу стала одним із найвідоміших прикладів того, що залежність може виникнути не лише через алкоголь чи нелегальні наркотики, а й через ліки, які людина починає приймати за призначенням лікаря.

Читайте також:

Російський обстріл пошкодив будинок Маргуліса, якому понад 100 років

Вона заробила мільйонні статки, а закінчила життя серед гнилих речей та ізоляції

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”