Десантник розповів про сім успішних штурмів, серед яких й на Курщині

Десантник Василь – родом із Закарпаття. До лав Галицького десанту він приєднався на початку 2024 року. До війни працював дільничним інспектором, а в складі 80-ї бригади Галицької став професійним штурмовиком. За результативні бойові дії воїн був відзначений почесною нагородою Командувача ДШВ ЗСУ «За штурм».

Хвилювання є завжди. Ти усвідомлюєш, що штурм може скластися по-різному. Але коли все йде за планом – вмикається адреналін, і люди викладаються на максимум, – каже Василь.

Про Курську операцію

Василь каже, що опанувати військову справу було не надто складно:

Я прийшов із правоохоронних органів. Тож дисципліна, відповідальність і робота в колективі були мені знайомі. У підрозділ влився швидко – і одразу почалася робота.

Під час Курської операції Василь входив до числа перших, хто проривав кордон і заходив на територію противника. Основою був стрімкий прорив, далі — розширення плацдарму та захоплення важливих позицій. Бої, за його словами, вирізнялися надзвичайною інтенсивністю.

Після успішного штурму контрольно-пропускного пункту поблизу села Олешня ми отримали завдання зачищати навколишні населені пункти. Заходили в Козачу Локню, далі — Мартинівку та інші сусідні села. Працювали до моменту, поки нас не змінювали механізовані підрозділи, і лише тоді рухалися далі, – наголошує Василь.

Штурм – це завжди ризик

Як каже десантник, штурм – це завжди ризик і перевірка не лише навичок, а й сили духу та згуртованості підрозділу:

Передбачити все на полі бою неможливо, тож найважливіше – триматися один за одного, – наголошує десантник.

Один із найважчих штурмів для Василя відбувся у селі Мартинівка на Курщині.

Найбільше врізався в пам’ять саме той бій. Противник мав укріплені позиції, ми заходили двома групами. Одна з них зазнала втрат — двоє загиблих і один поранений. Забрати пораненого одразу не змогли через щільний вогонь. Лише після артилерійського удару ворог відійшов. І ми змогли евакуювати пораненого, а згодом — винести наших полеглих. Кожен заслуговує бути похованим удома, а не залишитися на чужій землі. Це питання честі. Завдання ми виконали – дорогою ціною, але просунулися вперед.

Заслужена нагорода

За проявлену мужність і участь у понад семи успішних штурмах Василь отримав нагороду «За штурм» від Командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ, Героя України, бригадного генерала Олега Апостола.

Ця відзнака — не про пафос і не про героїзацію. Вона про щоденну роботу, дисципліну і людей, які йдуть у штурм із хвилюванням, але залишаються на позиціях. Моя головна мотивація сьогодні — щоб моя сім’я жила спокійно й не знала того, що відбувається тут. Щоб діти навчалися, росли і не стикалися з війною. Ми тримаємо оборону заради того, щоб наступне покоління жило інакше, – завершує Василь.

Читайте також:

Морпіх зі США «Toule» приєднався до ЗСУ на запрошення друга з України

Перший випадок в Україні: ветеран із чотирма ампутаціями підкорив лижі

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами відділення комунікацій 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади