Іграшки 90-х: що колекціонували діти епохи без інтернету

Для багатьох, хто народився чи зростав у 90-і, згадки про ті часи викликають особливе тепло. Це була епоха, що стояла на порозі цифрової революції, але дитинство тоді ще було аналоговим, відчутним і наповненим особливим шармом. Журналістка «СічНьюз» зібрала добірку найпоширеніших іграшок тих часів, деякі з яких дбайливо зберігаються і донині.

Іграшки, що об’єднували

Однією з головних дитячих «валют» 90-х були не гроші, а колекції. Діти завзято збирали, обмінювали й навіть сперечалися за рідкісні екземпляри. Це були не просто іграшки, а інструмент соціалізації.

• Фішки (кепси). Мабуть, найпопулярніша річ у дитячих дворах. Круглі пластикові фішки з зображеннями улюблених героїв мультфільмів, фільмів чи коміксів. Гра в них була дуже простою: складали стопку, і кожен по черзі бив «биткою», намагаючись перевернути якомога більше фішок. Хто перевернув – той і забрав. Це був справжній азарт, який часто завершувався бурхливими суперечками, але водночас вчив домовлятися і вибудовувати власну стратегію. Колекції фішок могли налічувати сотні, а то й тисячі штук, а найціннішими вважалися кепси з «Черепашками-ніндзя», «Покемонами» чи героями «Короля Лева».

• Вкладиші з жуйок. Ще один скарб, заради якого купували жуйки «Love is…», «Turbo» чи «Donald». Маленькі папірці з романтичними картинками та мудрими висловами (в «Love is…»), зображеннями автомобілів, мотоциклів чи літаків (в «Turbo») були об’єктом пильної уваги. Вкладиші збирали в спеціальні альбоми, а ті, що були злегка пом’ятими, обмінювали на кращі. Це була своєрідна енциклопедія для хлопчиків та любовний щоденник для дівчаток.

• Іграшки з «Кіндер-сюрпризу». Шоколадні яйця, що приховували всередині маленьке диво. Кожна дитина мріяла знайти повну серію, наприклад, «Бегемоти на відпочинку» чи «Акули-спортсмени». Іграшки були майстерно виконані, а процес збирання ставав справжнім квестом.

Техніка, що дивувала

Цифрові технології вже починали завойовувати світ, але в 90-х ще вчилися грати без екранів. Хоча були й винятки, які викликали справжній захват.

• Тетріс (кишенькові ігрові консолі). Це був справжній прорив. Невеликий пластиковий пристрій, на якому можна було годинами будувати фігурки з «Тетріса» або грати в інші прості ігри, такі як «Змійка» чи «Танчики». Це була перша портативна ігрова приставка в багатьох сім’ях, і вона без перебільшення могла конкурувати з телевізором.

• Тамагочі. Кожен, хто мав цю іграшку, відчував себе справжнім батьком чи матір’ю. Тамагочі – це віртуальний домашній улюбленець, за яким потрібно було доглядати: годувати, прибирати, грати та лікувати. Якщо за ним не доглядати, він «помирає». Це вчило відповідальності та дарувало незабутні емоції.

Я пам’ятаю, як вкрала у старшого брата Тамагочі на цілий день. Взяла в садочок і не погодувала його. Ох і влетіло мені тоді,- з посмішкою пригадує Юлія Парфілова.

Ляльки, герої та м’яка класика

Звісно, не забуваємо про традиційні іграшки, які стали культовими.

• Ляльки Барбі та Кена. «Барбі» була мрією кожної дівчинки. Вона була не просто лялькою, а символом стилю та успіху, а її будинок, одяг та аксесуари – цілим світом.

В мене була звичайна Барбі, і вона зустрічалась з мʼякою іграшкою – жовтим віслючком Вадимом. З Кеном була трагедія. Якщо він і був, то один на десять Барбі,- пригадує Ірина Саннікова.

• Трансформери та роботи. Для хлопчиків головними героями були роботи-трансформери, які з автомобіля чи літака перетворювалися на бойового робота. Це розвивало уяву та дрібну моторику, адже зібрати фігурку з багатьох деталей – справжнє мистецтво.

• Пухнасті та плюшеві ведмедики. Класика, яка була в кожного. М’які іграшки були не лише прикрасою, а й другом, якого можна було обіймати, розповідати йому секрети та брати з собою в ліжко.

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”