«Італієць» із Вінниці загинув, захищаючи Покровськ
Стало відомо про загибель на фронті ще трьох Захисників з Вінниччини. Це два бійці з обласного центру, з якими сьогодні прощається місто над Бугом. А також військовий із Турбова, який майже рік вважався зниклим безвісти. Сайт «СічНьюз» підготував матеріал про Героїв за інформацією територіальних громад.
Олександр Козенюк. Повернувся з Італії
Народився Олександр Козенюк 26 жовтня 1970 року у Вінниці. Вчився у 15-й школі, отримав професію в училищі при авіазаводі, відслужив в армії. Разом із дружиною виростив двох синів.
Олександр мобілізувався до ЗСУ торік навесні. Отримав позивний «Італієць», адже у відповідній країні працював перед повномасштабним вторгненням. Воював у складі мінометного взводу 152-ї окремої єгерської бригади на Донецькому напрямку. Загинув 29 січня поблизу селища Котлине Покровського району у 54 роки.
Рідний брат Героя Володимир (разом зі своїм сином та похресником) також добровільно пішов боронити країну. Він розповів, що Олександр Козенюк не хотів пересиджувати війну в Італії, де робив останні 20 років, А повернувся, щоб захищати Україну.
Юрій Сіроштан. Служив штаб-сержантом
Народився Юрій Сіроштан 26 червня 1972 року у селі Чагів (Оратівщина, Вінницька область). Захоплювався технікою, тому у профучилищі у Києві вивчився на тракториста-машиніста. Працював у Вінниці водієм на маршрутних рейсах і у приватній торговельній компанії.
Почав воювати торік у червні. Був штаб-сержантом у 154-й окремій механізованій бригаді. Загинув першого лютого цього року поблизу села Захарівка (Вовчанська міська громада Харківської області) у 52 роки.
У Юрія залишилась дружина та двоє дітей. Як каже дружина загиблого Захисника Наталія, той завжди був за кермом або щось лагодив чи майстрував. Син наслідував батька і опанував професію слюсаря.
Олександр Більський. 11 місяців рахувався зниклим
Ще один державний прапор замайорить над могилою Захисника… Найвищу ціну за волю України та спокійне життя для кожного з нас заплатив Олександр Більський, 1987 року народження. Він з Турбова (Вінницька область).
На фронті був гранатометником десантно-штурмового відділення. Загинув 13 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка (Донецька область).
Рідні та близькі Воїна до останнього сподівалися на його повернення живим. Але близько 11 місяців очікувань завершилися трагічною історією ще одного загубленого людського життя… У пам’яті рідних, близьких і друзів Олександр Леонідович назавжди залишиться світлою людиною – надійним побратимом, турботливим сином, люблячим батьком та вірним другом, – прокоментував Турбівський селищний голова Ігор Соць.
Вічна пам’ять і слава Героям!
Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»
Читайте також
Загинув Максим Кибал, який у перший день вторгнення пішов добровольцем
Загинув Володимир Дідик, який возив побратимів на штурм і забирав поранених
