Кіборг Ігор Брановицький віддав своє життя, щоб врятувати побратимів

Іловайськ. Донецький аеропорт. Бахмут. За кожною назвою – сотні історій героїзму, відчаю та самопожертви. Деякі імена стають легендами, інші – залишаються забутими. Але є розповіді, які просто не можуть бути забуті. Це історія 39-річного кулеметника Ігоря Брановицького із позивним «Натрій», чий подвиг сяє, як «Золота Зірка» Героя України.

Ігор опинився у Донецькому аеропорту в найстрашніші дні січня 2015 року. Коли терористи підірвали частину нового терміналу, Кіборг разом із побратимами опинився під завалами. Попри поранення, він не думав про себе. Разом з уцілілими Ігор діставав з-під уламків поранених, перетягував їх у безпечні місця та надавав першу допомогу.

Герой міг би піти. Командир батальйону відправив частину бійців до Пісків (Покровський район). Ігор мав супроводжувати їх, але категорично відмовився. Він залишився, щоб прикривати тих, хто не міг рухатися.

«Натрій» разом із командиром Олегом Кузьміним та Анатолієм Свиридом (позивний «Спартанець») були одними з останніх, хто потрапив у полон 20 січня.

«Я той кулеметник»

Коли українських бійців почали нещадно катувати, вимагаючи видати кулеметника, який знищив надто багато бойовиків, усі розуміли, що йдеться про Ігоря. Але ніхто не збирався його видавати. Побратими запевняли, що кулеметник загинув під завалами, але окупанти не вірили і продовжували тортури.

Ігор не зміг більше цього витримати. Він не міг дивитися, як страждають його товариші. Він вийшов уперед і заявив: «Я той кулеметник. Припиніть знущатися з хлопців».

“Натрій” знав, на що йде. Він знав, що вибрав найважчий шлях – прийняти муки самому, щоб врятувати інших. Його самого стали забивати. Лікар, якого викликали терористи, побачивши стан Ігоря, сказав, що його потрібно негайно відправляти до лікарні, інакше він не виживе.

Подвиг, що став безсмертним

Ці слова почув один із ватажків бойовиків. Він підійшов до нерухомого, закривавленого Ігоря Брановицького і застрелив його зі словами: «Щоб не мучився, бо не доживе до лікарні».

Тіло Ігоря потім довго не віддавали. Його мама, незважаючи на відео, що потрапило в мережу, до останнього сподівалася на диво. Вона вірила, що син живий. Але дива не сталося.

Ігор Брановицький загинув, але його вчинок став безсмертним. За виняткову мужність, героїзм і самопожертву він був посмертно нагороджений званням Герой України. У Києві на його честь назвали вулицю, щоб його ім’я  навічно залишилося в пам’яті міста та країни.

Читайте також:

Морпіх Геннадій Хома багато разів був поранений, але завжди повертається у стрій

«Сєвер» стягнув Петра Порошенка з грейдера і був наймолодшим «кіборгом»

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”