«Найстрашніше – проґавити прекрасне» – одна з найвідоміших цитат Саркіса Параджаняна. І він, безперечно, не пропустив. Хоча і не встиг відзняти усього задуманого.
Засуджений на український націоналізм
Більшість знає його як Сергія Параджанова. Сьогодні 111 років тому народився геніальний український та вірменський кінорежисер. Він своїми роботами випереджав час, його боялася радянська система, шанував Фелліні. І водночас Сергія добре знали у місцях позбавлення волі, де той відбував термін за «український націоналізм» та «мужеложство».
Велика частина його життя пройшла в Україні, де він створив чимало фільмів. Одна з найвідоміших робіт – екранізація творів нашого земляка Михайла Коцюбинського. Фільм «Тіні забутих предків» отримав 39 міжнародних нагород і став класикою українського кінематографу. А режисеру приніс світову славу та визнання. Серед багатьох сценаріїв, що не пройшли ідеологічної цензури, є ще один фільм за Коцюбинським – «Intermezzo».
Кажуть, що радянські діячі дозволили знімати саме Параджанову «Тіні..» бо були переконані, що етнічний вірменин «завалить» такий насичений національною символікою твір і зніме якусь банальщину.
«Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії», – сказав Параджанов в одному з інтерв’ю.
На жаль, на Вінниччині геній кіно побував лише під час ув’язнення. Відбував покарання у Вінницькій тюрмі, Стрижавській колонії і кажуть, що й в Губнику Тростянецького району.
Вірменин, який екранізував українського класика
Валерій Шалига, український актор, режисер і сценарист (у минулому – вінничанин), вважає, що Параджанов зробив справжній шедевр:
Про Параджанова розповідали, що це не була земна людина. Його творчість вплинула на український кінематограф в цілому. Вірменин, який екранізував твір класика української літератури, нашого земляка Михайла Коцюбинського. Працював над стрічкою «Тіні забутих предків» з талановитим тоді ще оператором Юрієм Іллєнком. Це було народження великого фільму в муках. Адже зійшлися два творчі титани, в яких, подейкують, під час суперечок доходило аж до бійки. Але саме такий тандем подарував нам прекрасну картину, яку з чиєїсь волі пізніше назвали «поетичним кіно», – розповів Валерій Шалига «СічНьюз».
Це був унікальний шанс у період відносної відлиги прорватися саме національному кіно. І водночас при всій своїй геніальності мати статус негласно забороненого, відсуненого на задній план.
Нам, безперечно, пощастило, що Сергій Параджанов був в українському мистецтві. Хоч пізніше так само зробив внесок у вірменську культуру стрічкою «Колір граната», – додав Валерій Шалига.
Ця знакова робота режисера також не сприймалася радянською критикою довгі роки. А у 2014 році Кінофонд Мартіна Скорсезе зробив реставрацію картини. Світова прем’єра відреставрованої версії відбулася на 67-му Канському кінофестивалі. Минулого року відновлена стрічка з’явилася в українському прокаті.
