Першопрохідці гончарної реабілітації: стартував проєкт для незрячих ветеранів

Проєкт, якому немає аналогів, стартував у Вінниці. Захисників, що через бойові поранення втратили зір, протягом 45 днів безкоштовно навчатимуть виготовляти керамічні та гончарні вироби, щоб у майбутньому ці знання та навики можна було використати для відкриття власної справи.

Гончаруватимуть в «ЕтноЧарах»

Заявки на участь у проєкті «Гончарство в темряві» подали 15 ветеранів війни із Дніпра, Львівщини, Житомирщини, Кропивницького. Навчатимуться у майстерні артпростору «ЕтноЧари», а реалізовує курс ГО «Центр соціально-інклюзивного партнерства» з фінансовою підтримкою уряду Швеції.

Ця ідея виникла після історії успіху ветерана Івана Шостака. Він проходив реабілітацію в центрі «Поділля», спробував займатися на гончарному колові в «ЕтноЧарах» і його вироби почали продавати.

Юлія Бабаєва, керівниця мультидисциплінарної команди Центру комплексної реабілітації «Поділля» розповіла, що так виник задум про поєднання реабілітації та можливістю заробляти для людини, яка втратила зір:

Тому що мета будь-якої реабілітації – це якраз повернути людину до її активного соціального життя. Гончарство – це така чудова арттерапевтична діяльність, це розвиток додаткового сприйняття, формування уявлень про простір, форму. Ми зібралися з командою «Етночар»  і склали таку програму. Дуже вдячні уряду Швеції за те, що він допоміг втілити цю ідею в життях. Протягом 45 днів учасники навчаються та одночасно проходять паралельно курс реабілітації в центрі «Поділля» (орієнтування в просторі, робота з телефоном, комп’ютером). Якщо вони опанують професію в гончарстві і надалі вестимуть власну справу, ці базові навики їм будуть дуже потрібні, – зазначила Юлія.

Унікальний досвід

До речі, наразі Іван Шостак уже навчає гончарству інших людей з порушеннями зору. А за словами Вікторії Ніколаєвої, засновниці артпростору «ЕтноЧари», це дуже важливо. Адже подібного досвіду навчання гончарній справі незрячих ветеранів ніхто раніше не мав. І їм не було у кого вчитися, не було ні достатньої інформації, ні методики викладання. А Іван – саме той, хто знає, відчуває і як ніхто інший, найкраще розуміє інших людей із порушенням зору.

Коли до мене прийшли хлопців вперше із запитом на проведення екскурсії, то для мене це був шок. Потім ми вирішили зробити майстер-клас, на якому познайомилися з Іваном Шостаком, і спробували провести такий експеримент із гончарним колом. Іван – вінничанин, мав можливість щоденного доступу до майстерні, і ми вирішили спробувати навчити його, – згадує Вікторія.

Вона зізнається, що на такий ризикований експеримент її підштовхнули історичні довідки, які свідчать, що колись справді були незрячі гончарі, які виготовляли досить вдалий та популярний серед населення посуд. Досвід з Іваном запевнив, що навчити гончарству реально й інших незрячих ветеранів.

Гончарство стане сімейним бізнесом

Сьогодні у них уже шосте заняття. Учні уже дещо створили, спокійніше ставляться до навчання та відчувають інструменти. Керамістка запевнила, що має на меті навчити їх робити базові вироби гончарства: чашечки, тарілки, горнята, вазочки. Тобто ходові, які найшвидше знайдуть покупця. Пізніше майстри обговорять з учнями і можливості декорування виробів.

45 днів – це мало, деякі люди вчаться гончарству десятиліттями. Тому організатори із випускниками й надалі триматимуть зв’язок, допомагатимуть облаштувати майстерню вдома, знайти підтримку місцевих гончарів, налаштувати виробництво.

В ідеалі було б, якби цією творчою хворобою заразилася вся сім’я та допомагала. Наприклад, перебрала на себе функцію випалу кераміки. У принципі, в нас завжди була традиція сімейного гончарства, – зазначила Вікторія Ніколаєва.

Що розповідають учасники

Сьогодні ж була можливість поспілкуватися з учасниками «Гончарства в темряві». Один із них – ветеран війни Андрій. Він приїхав до Вінниці з Львівщини, з міста Самбір. Захисник розповів, що отримав поранення, внаслідок якого повністю втратив зір, у 2022 році в Попасній:

Про проєкт розповіла колега по нещастю, коли приїхав на реабілітацію в центр «Поділля». Мені подобається тут, гарні щирі люди, хороші вчителі. Зробив уже їжака. Я стараюся, це для мене вперше. Я лише бачив, як це люди роблять по телевізору, в Інтернеті. Навіть не знав, як це коло крутиться, за яким принципом. Не знав, що така педалька зручна є, – зізнається учень.

А Руслан з міста Шептицький, що також на Львівщині, розповів, що до війни працював на виробничому підприємстві. Поранення отримав у червні 2022 року на Лисичанському напрямку:

У свій час займався малюванням; час від часу приходила раніше муза. Тому зацікавився цим проєктом.

Зізнається, що вчитися фізично важко. Займаються по чотири дні на тиждень, чотири години  на день. Наразі ще фізично страждає спина, не може правильно підлаштуватися під робоче місце:

Я ще переймаюся, щоб нічого не поламати, щоб зробити без помилок, але не все ідеально поки виходить.

Організатори обіцяють влаштувати виставку, коли вироби випускників будуть повністю оформлені та випалені. А кожному учаснику після завершення проєкту подарують стартовий набір для роботи: гончарне коло, інструменти та матеріали.

Читайте також:

У Вінниці навчатимуть гончарству ветеранів, які втратили зір

Ветеран з Вінниччини пробіг п’ятий марафон із протезованою ногою 

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз», фото авторки