Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який вносить зміни до статті 161 Кримінального кодексу. Йдеться про порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Тепер статтю доповнять словами і за «прояви антисемітизму».
Міндіч в обмін на закон?
В першій частині статті йдеться про умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі, приниження честі та гідності, розпалювання проявів антисемітизму. За це передбачений штраф від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 8500 гривень) або обмеження волі до 5 років чи позбавлення волі до 3 років із позбавленням права (або без такого) обіймати певні посади до 3 років.
Друга частина статті передбачає покарання за насильство, обман і погрози. Покарання – штраф від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 грн до 17 000 гривень) або позбавлення волі від 2 до 5 років із позбавленням права (або без такого) обіймати певні посади. Якщо дії, передбачені частиною першою та другою, були вчинені організованою групою або спричинили тяжкі наслідки, за це передбачене позбавлення волі від 5 до 8 років.
Верховна Рада ухвалила цей законопроєкт ще до початку повномасштабного вторгнення. Чому Президент саме зараз вирішив його підписати? В соцмережі Threads триває обговорення цього питання. Деякі українці вважають, що це пов’язано із Ізраїлем, стосунками між нашими країнами. Йдеться навіть про корупціонера Тимура Міндіча.
Є надія, що це розмін. Якщо після підписання цього закону не видадуть нам Міндіча, дуже цікава ситуація виходить, – пише Богдан Голубець.
Критика поправки до закону
А ось екснардеп, а нині військовий Андрій Іллєнко розкритикував «закон про антисемітизм». Ось його аргументація:
Антисемітизм — це дуже погано. Але до цього закону є багато запитань.
1. За всіма дослідженнями, рівень антисемітизму в Україні – один з найнижчих у Європі. В УСІХ сусідніх державах він вищий.
2. У Кримінальному кодексі була і є стаття 161 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». Вона передбачає покарання за розпалювання ворожнечі проти будь-яких етнічних чи релігійних груп. Чому розпалювання ненависті проти однієї етнічної групи не виділяється як специфічне, а розпалювання проти іншої — виділяється? У чому логіка?
2. Якщо вже вирішено застосовувати специфічний підхід до різних етнічних груп, то варто
нагадати що в Україні досі немає закону, який би запобігав та протидіяв українофобії. А з цим у нас значно більше проблем, погодьтеся. Окупанти вбивають і катують, розстрілюють і кидають у підвали за українську позицію, за українську мову, за український прапор і українську ідентичність. Так, катують і вбивають не лише українців і не лише за українську ідентичність.
Але бути свідомим українцем на окупованих територіях – смертельно небезпечно. Прояви ненависті та злочини проти української ідентичності та її носіїв є і в глибокому українському тилу. Буде закон про протидію українофобії?
3. В Україні досі немає кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору як геноциду українців. Ізраїль досі не визнав Голодомор геноцидом.
4. «Закон про антисемітизм» виник на основі брехні про те, що в Україні процвітає антисемітизм. І зараз цю ситуацію використає ворожа пропаганда — причому з самих різних сторін. В тому числі і через розігрів антисемітських настроїв.
