Річниця Харківського контрнаступу: як ЗСУ звільнили понад 300 населених пунктів

Вересень 2022 року увійшов в історію України як місяць, що переламав хід повномасштабної війни. Швидкий, несподіваний та надзвичайно успішний контрнаступ ЗСУ на Харківщині змусив російські війська панічно відступати та показав усьому світу, що Україна здатна не лише захищатися, а й звільняти свої території.

Початок операції

Операція, що отримала назву «Харківський контрнаступ» або «Балаклійська операція», була результатом ретельно продуманого плану. Українське командування створило ілюзію масштабного наступу на півдні, зокрема, на Херсонському напрямку. Це змусило ворога перекинути частину сил із Харківської області на південь. Коли російська оборона на сході ослабла, шостого вересня українські війська завдали раптового удару.  

Балаклія – перший удар

Основним напрямком наступу стала Балаклія. Замість лобових атак ЗСУ застосували маневрову тактику, створивши загрозу оточення міста. Несподіваність і швидкість зламали російську оборону, яка почала хаотично відступати. За час, який Балаклія перебувала в окупації, місто зазнало обстрілів, а російські військові викрадали та незаконно утримували цивільних, в тому числі проводили “фільтрацію” людей.  

Блискавичні звільнення

Восьмого вересня українські війська звільнили Балаклію та просунулися у Волохів Яр. Уже дев’ятого вересня під ударом ЗСУ опинився Куп’янськ – ключовий логістичний вузол, через який здійснювалося постачання російських сил в Ізюмі.

Свідчення окупації

Лідія в окупації втратила сина Юрія Головача, який пішов переночувати до друга і зник безвісти. 

Вона розповіла, що сьомого березня 2022 року до їхньої родини попросилася переночувати жінка, будинок якої розбомбили. Родина погодилася її впустити. Але, щоб не створювати для гостей незручностей, Юрій вирішив переночувати у свого товариша.

Лідія вмовляла сина не йти, але він наполіг на своєму. З собою чоловік узяв копію документа, який засвідчував особу, а оригінал залишив удома. 

Дорогою до будинку товариша Юрій спілкувався з ним по телефону. Під час їхньої розмови його і затримали. Друг одразу ж повідомив про це його матір. 

Він почув, як у Юрія відбирають телефон, а він кричав у слухавку: “Не чіпай його, не чіпай його!”, – пригадує жінка. 

Спочатку Юрія шукав його друг, а через тиждень мати сама пішла до друкарні «Балдрук», де розміщувалась окупаційна військова комендатура. Жінка сподівалася отримати хоч якусь інформацію про долю сина. Там у неї прийняли заяву про зникнення сина та пообіцяли його знайти. Водночас окупанти жодних відомостей про його перебування не надали.  

У комендатурі, коли я хотіла писати заяву, мені сказали: “Не треба заяви, ми не приймемо. От де він був, туди і йдіть”. Пізніше її прийняли, – розповіла жінка. 

Не отримавши інформації від окупаційної «поліції» та комендатури, Лідія вирішила дізнатися про сина в окупанта, який роздавав гуманітарну допомогу біля школи. Він заявив, що такого в них немає. 

Після деокупації Балаклії Лідія подавала заяву про зникнення сина до Нацполіції. Також родина зверталася до Національного інформаційного бюро та Міжнародного комітету Червоного Хреста. 

За словами жінки, у її сина на руці – татуювання з хрестом і японськими ієрогліфами, що означали землю, вогонь, повітря й воду. Також у Юрія на спині є великий білий шрам від опіку.  

У чоловіка були проблеми зі спиною через те, що він носив важкі речі на роботі. Ще він мав плоскостопість і “білий білет”, пояснює жінка. 

9 вересня: Українські підрозділи вийшли на околиці Куп’янська

Це ключовий логістичний хаб росіян, через який здійснювалося постачання всього Ізюмського угруповання. Перерізавши ці шляхи, ЗСУ фактично паралізували російські війська в регіоні.

10 вересня: Найбільший успіх операції – звільнення Ізюма.

Російські війська, покинувши велику кількість техніки та боєприпасів, спішно відступили. Ізюм, що був однією з головних російських баз на сході, перейшов під контроль України. Цього ж дня було звільнено Липці та Козачу Лопань, що дозволило відновити український контроль над північним кордоном.

«Тітка схудла більше ніж на 40 кг. Я її впізнала тільки за голосом»

Вікторія Головіна розповіла про ті жахи окупації, які пережила її родина.

-Моя родина знає, що таке окупація. Рідні пережили її в Ізюмі. Одна тітка з племінницею змогла виїхати тільки в бік рашки. Друга залишилась через хвору свекруху, яку потім поховала просто на подвір’ї. Те, що там творилось…не покажуть ніде. Тітка схудла більше ніж на 40 кг. Я її впізнала тільки за голосом. Кацапи примушували роздавати політичні листівки, а вона їх тихо палила в печі, – розповідає дівчина.

Звільнення Куп’янська і Вовчанська

До 20 вересня українські війська фактично очистили всю Харківську область, звільнивши понад 300 населених пунктів і близько 12 тисяч квадратних кілометрів території.

11 вересня: звільнення Вовчанська, Шевченкового та Великого Бурлука.

Цей день став ключовим у всій операції. 11 вересня український прапор замайорів над адмінбудівлею міста Куп’янськ. Він був головним залізничним вузлом, через який росія постачала озброєння та паливо на Донбас. Втрата міста зруйнувала логістику окупантів. Російські війська в паніці залишали склади, боєприпаси й техніку. Українські підрозділи захопили сотні одиниць озброєння, яке ворог покинув під час відступу.

Реакція світу

 Провідні світові медіа назвали цей день «найбільшим проривом України від початку війни». Аналітики наголосили, що успіх став можливим завдяки майстерній операції з введення ворога в оману та високій мобільності українських військ.

Подальші успіхи

У другій половині вересня ЗСУ звільнили Куп’янськ-Вузловий, вийшли до річки Оскіл та першого жовтня зайшли до Лимана на Донеччині. Це дозволило перехопити стратегічну ініціативу на сході.

12-20 вересня: Сили оборони звільнили десятки населених пунктів, повністю очистивши від ворога майже всю територію Харківської області.

Загалом за кілька тижнів було звільнено близько 12 000 квадратних кілометрів української землі та понад 300 населених пунктів.

Наслідки та значення

Харківський контрнаступ став переломним моментом війни:

• Стратегічний успіх. ЗСУ продемонстрували здатність до масштабних наступальних операцій.
• Моральний удар. Поразка росіян зруйнувала міф про «другу армію світу» та підірвала довіру до їхнього командування.
• Зміна динаміки. Перемога відкрила шлях до подальших звільнень на Луганщині та Донеччині.
• Символ надії. Для українців Харківський наступ став доказом: Перемога – можлива.

Читайте також:

Хлопцям важко: офіцер групи контролю бойового стресу розповідає про стан бійців

Отримав орден за те, що зі старої радянської гармати знищує танки, БМП і ворогів

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”