Власноруч створив ракетну установку і став командиром артилерійського розрахунку
Коли даємо повний залп – аж мурахи по тілу, – зізнається командир артилерійського розрахунку. Ще кілька років тому він був звичайним піхотинцем, а сьогодні керує реактивною артилерійською системою. Шлях до цього почався з незвичайної ідеї – створити власну ракетну установку на базі пікапа.
Добровольцям видали автомати
До повномасштабної війни Олександр займався підприємництвом і мав власне меблеве виробництво. Разом із друзями він вирішив відмовитися від роботи на когось і започаткував невеликий меблевий цех у звичайному гаражі.
Бізнес поступово розвивався, однак російське вторгнення перекреслило мирні плани. Олександр добровільно приєднався до 128-ї бригади територіальної оборони.
У перші дні нам просто видали автомати. Про таку підготовку, яку зараз проходять хлопці, ми тоді навіть не мріяли. Ледь встигли зрозуміти, як заряджати зброю, а вже вирушили на передову. Усьому іншому навчалися безпосередньо в боях, – пригадує військовий.
Разом із побратимами Олександр обороняв позиції в лісосмугах на Донеччині. Ворог постійно накривав їх ракетами, мінами та артилерією, а обстріли майже не вщухали.
Один із випадків Олександр пам’ятає особливо добре:
Якось ми повернулися з позицій. Було таке відчуття, ніби я весь із болота зроблений. Зайшов у вуличний душ, почав митися, і тут почали прилітати «Гради». Я весь у мильній піні побіг до укриття та стрибнув у яму. А хлопці ще жартували: мовляв, думали, чи доведеться тебе чекати після другої ракети, чи вже після третьої.

Стріляли по повітряному змію
Бойовий досвід поступово переконав Олександра, що піхоті потрібна значно потужніша вогнева підтримка, ніж та, яку може забезпечити звичайна стрілецька зброя. Тож він вирішив не просто чекати на допомогу, а спробувати самостійно створити засоби ураження противника.
Першим таким проєктом стала вантажівка, передана Дніпровською міською радою. На неї встановили спарену зенітну кулеметну установку. Однак опанувати стрільбу по повітряних цілях довелося власними силами.
Придбали повітряного змія і поїхали на полігон. Із нами був побратим на позивний Кабан – здоровенний чолов’яга, майже два метри на зріст. Він бігав із тим змієм, а весь полігон дивився на нас і не міг зрозуміти, що відбувається. Зрештою, з другого чи третього пострілу мені вдалося змія збити, – розповідає Олександр.
Згодом з’явилася ще амбітніша розробка – реактивна установка «Партизан». Її військові зібрали власноруч, використавши пікап і труби від пошкодженого російського «Граду». Проте самостійно створити конструкцію було лише частиною справи. Потрібно було ще навчитися правильно її налаштовувати та застосовувати.

Відправили на навчання
На початку команда не мала достатніх знань, тому зверталася до досвідчених фахівців, які допомагали з необхідними налаштуваннями.
Тоді ми взагалі мало що розуміли в цій справі. Їздили до хлопців, які мають відповідний досвід, вони нам допомагали. А тепер уже самі значно більше знаємо й розбираємося в тому, що робимо, – говорить військовий.
З часом Олександр та його побратими здобули необхідний досвід, а результати їхньої роботи привернули увагу командування бригади. Це стало новим етапом у їхній військовій історії – команду направили на навчання для освоєння професійних реактивних артилерійських систем.
Нас відправили вчитися. Хоча до того ми вже багато чого опанували самостійно, навчання дало ще більше знань. Наприклад, бусоль я до цього ніколи навіть не бачив. А коли повернулися, на нас уже чекали дві справжні реактивні бойові машини. Це був неймовірний подарунок! – пригадує Олександр.

Планує знову виробляти меблі
Попри нові можливості, техніку та набутий досвід, найбільше бажання Олександра сьогодні зовсім не пов’язане з військовою справою. Він мріє про повернення додому, до рідних, які дуже чекають на нього:
Діти мене майже не бачать. Кажуть: «Тату, давай додому», – ділиться військовий.
Після перемоги Олександр планує повернутися до цивільного життя та знову займатися виробництвом меблів. Але поки війна триває, він продовжує виконувати бойові завдання. Не припинив роботи й створений ним «Партизан».
Тепер Олександр із побратимами вже не ті піхотинці, які сподівалися на вогневу підтримку з боку інших підрозділів. Вони самі стали тими, хто прикриває піхоту та допомагає їй на передовій.
Читайте також:
Читайте також:
У росії карають за фото могил загиблих окупантів і приховують втрати армії
Вбиті коти та тіла рідних у квартирі що знайшли після стрілянини у Кракові
Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами128-ї бригади




