Врятував побратима, але сам загинув: історія 20-річного Павла Сазонова

20-річна Лідія Сазонова родом із Харкова, а нині мешкає у Києві. Її рідний брат-одноліток Павло нещодавно загинув на війні, а мати – служить у ЗСУ.

Також на початку повномасштабного вторгнення два їхні дядьки пішли на війну. Один із них зараз знаходиться в полоні, а інший – комісований за станом здоров’я (отримав важке поранення). Про все це Лідія розповіла сайту «СічНьюз». 

Мама пішла на фронт услід за сином

За словами сестри, друзів у Павла було багато:

Він був дуже веселий, любив танцювати. Але іноді, у неприємних ситуаціях, показував свій вибуховий характер.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Павло захоплювався військовою справою. Хотів проходити службу в «Азові». Але на початку війни юнаку було лише 17 років, і його не брали до ЗСУ. Хоча Павло довго не міг стояти осторонь.

Брат пішов добровольцем на фронт. Ледве дочекався 18 років, коли це стало можливим (із письмового дозволу матері). Павло мріяв потрапити в піхоту і добився цього, – каже Лідія Сазонова.

Юнак пройшов військове навчання у Великій Британії. А через місяць після цього до ЗСУ пішла його мама Гульнара. Вона не просилася до військової частини Павла, 3 штурмової бригади. Хоча їй і пропонували.

Але мама розуміла, що так служити буде психологічно складно. Бо вони з Павлом завжди будуть думати в першу чергу один про одного, а не про службу. Тому вона записалася в іншу бригаду, 1 окрему ім. Івана Богуна. Потім маму наказом перевели у 66-у бригаду, – продовжує Лідія Сазонова.

Гульнара стала бойовим медиком, хоча й не мала медичної освіти.

Вона дуже хотіла бути медиком і сама всьому навчалась. Опановувала навички, які потрібні для такої важливої роботи на фронті, – каже дочка.  

Пережив клінічну смерть, але повернувся

Павло пройшов важкі бої під Бахмутом та Авдіївкою.  У вересні 2023 року він під Бахмутом отримав важке поранення в голову (через скид з дрону). Тоді Захиснику робили трепанацію черепа. Зі слів Павла, він пережив клінічну смерть, якщо так це можна назвати.

Павло одразу почав відключатись. Згадував, що до нього приходив чоловік, одягнутий в костюм, і каже: «Підіймайся і пішли». Паша йому: «Куди?». А той відповідає: «Пішли, ти вмер». А потім брата до тями привів побратим, і його евакуювали, – каже сестра Героя.

Пішов в СЗЧ, щоб перевели у піхоту

Після важкого поранення і періоду реабілітації Павло став пілотом БПЛА. Був на цій посаді півтора року.

Йому не подобалась ця робота. Брат дуже просився в піхоту. Його не переводили через отримане раніше важке поранення. Жодні прохання і звернення не допомагали. Але Павло знав, що у 3 штурмовій бригаді в піхоту можна потрапити через самовільне залишення частини (СЗЧ). Він так умисно і зробив. Був у СЗЧ буквально дві доби, повернувся і все – брат в піхоті, – згадує Лідія Сазонова.

Переводу до піхоти Павло дуже радів. З 28 січня по 8 березня 2025-го року він перебував на позиціях, які постійно штурмували. І молодий воїн допоміг відбити всі ці штурми.

11 березня Павло мав  також вийти на позицію, але його залишили старшим резерву. У ніч з 13-го на 14-е березня він пішов евакуйовувати пораненого побратима. Брат, коли виходив на лінію зіткнення, перед цим нам завжди казав про це. Але 14-го березня у мами був День народження, і він, напевно, не хотів псувати свято. 13-го з вечора перестав виходити на зв’язок, 14-го не відповідав, а 15-го березня вже мені зателефонували військові. Повідомили про загибель брата, – інформує Лідія Сазонова. 

Згодом виявилося: під час евакуації побратима прилетів ворожий дрон, який скидав боєприпас. Павло це почув, тому пораненого товариша встиг сховати в окоп. А сам став за дерево, бо на інше вже бракувало часу. І уламок вибухівки залетів в голову Павла – з того боку, де була у нього операція. Так завершився короткий земний шлях славного захисника України.  

Читайте також:

У дружини полоненого Захисника Маріуполя згоріла кав’ярня 

Захисник з Вінниччини загинув внаслідок застосованої ворогом хімічної зброї

Михайло ШАФІР, «СічНьюз»