«Зеленіє розсада у Метанівці» – нарис з історії села на Вінниччині

Дивовижну й неймовірно красиву Вінниччину відкриваю для себе, перш за все, відвідуючи найвіддаленіші, можна сказати, потаємні її куточки. Знаєте, як у куточках губ Мони Лізи геній Леонардо да Вінчі сховав досі нерозгадану загадку, так і Вінниччина, як та найперша світова красуня, свої загадки приховала у таких своїх куточках, як, скажімо, Метанівка. Мені пощастило там побувати та, навіть, прийняти участь у місцевій культурній події.

Сьогодні Метанівка, яка офіційно є «Метанівським старостинським округом Соболівської сільської територіальної громади Гайсинського району Вінниччини», має і дбайливо піклується справжньою історичною перлиною – «Метанівським млином» (1820 рік), про який ми ще поговоримо.

Публікація 60-річної давнини

А відомий метанівський вчитель та краєзнавець Василь Тищенко видав книгу «Метанівка. Історія села». Там багато чого цікавого. Вивчаючи її сторінки, я традиційно звертаю увагу на події, датовані якоюсь більш-менш круглою датою. Зокрема, Василь Тищенко (а він ще й журналіст!) 60 років тому – у 1964-у – опублікував невеличку замітку у районній газеті (тоді – Теплицького району) «Трибуна праці» під скромною назвою «Зеленіє розсада», яку я й пропоную вашій увазі:

В одному з мальовничих куточків села Метанівки розміщене парникове господарство колгоспу «Дружба». Очолює його бригадир овочівницької бригади – Микола Вусатенко (на фото). Розсадою городніх культур зайнято 90 рам. Під склом добре ростуть капуста, помідори, різні сорти перцю, редиска. Тілько-но пригріє сонце, зелені мешканці будуть висаджені у відкритий грунт. Про це потурбуються колгоспниці – Зоя Семченко, Ганна Гащенко, Марія Гавенко, Ганна Коновалюк, Килина Бевз та інші сумлінні трудівниці.

А що сьогодні?

Цікаво, а є сьогодні «парникове господарство» у Метанівці? Чесно кажучи, не знаю. Але точно знаю, що «парникове господарство» у Метанівці збудовано зі звичайного віконного скла, яке у Метанівку поставлялось з «Лисичанського скляного заводу» (він колись мав ще й іншу назву – «Мехскло») у Лисичанську на Луганщині. На цьому заводі у той час працювали багато моїх родичів і, перш за все – мої двоюрідні діди – Нікандр Данилович та Павло Данилович Мазан. Та й сам багато років був дотичним до цього провідного підприємства галузі виробництва будівельних матеріалів України минулого сторіччя. Ось так вона роками «зшивалась» наша Україна.

Фільм про Метанівський млин

Про це та про інші цікаві факти з історії Вінниччини – у подальших випусках «Машини часу», а сьогодні хочу вам запропонувати відеофільм Яни Дімітрієвої  (метанівчанки «за походженням), де фігурує якраз окраса нинішньої Метанівки – «Метанівський млин» (1820). Переходьте за таким посиланням.           

Олександр МАЗАН, керманич «Машини часу»,
спеціально для «СічНьюз», 26 липня 2024 року