Жінки на фронті: як акторка Маргарита Бурковська стала військовою

Її очі колись звикли до камер, а не до прицілів. Її голос лунав зі сцени, а не в окопах. Але війна змінює все – навіть тих, хто творив красу.
Маргарита Бурковська, українська акторка з глибоким внутрішнім світлом, стала військовою. Її історія – не про славу, а про сміливість бути чесною з собою.

“Я зрозуміла, що не можу стояти осторонь”

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Маргарита продовжувала працювати – знімалася, волонтерила, допомагала іноземним журналістам документувати події на фронті. Та кожен день вона відчувала, що цього вже замало.

У якийсь момент я зрозуміла: або ти робиш усе, що можеш, або не робиш нічого. І я вирішила робити все,- каже акторка.

У вересні 2024 року вона приєдналася до Збройних сил України. Без пафосу, без гучних заяв – просто з відчуттям, що інакше не може.
 

Час брати більшу відповідальність на себе, – сказала тоді Маргарита. – І я це роблю з радістю, – написала акторка в себе на сторінці в соціальних мережах.

Від акторки до воїна

Для глядачів вона – головна героїня фільму “Бачення метелика”, ніжна, глибока, жива. На екрані вона втілювала біль і надію жінки у війні.
 А тепер – живе цю історію сама.

Я не перестала бути акторкою. Просто зараз мій театр – це життя. І в ньому немає дублів, – пояснила вона.

Її акторський досвід допоміг навчитися тримати рівновагу, не втрачати себе у стресі, бачити людину за бронею. На війні це – безцінна навичка.

Жінка у військовій формі

Маргарита каже, що жінки на війні – це не виняток, а закономірність.
Поруч із нею – лікарки, саперки, операторки дронів, командирки. Вони водночас ніжні й залізні.

Ми не втратили жіночності – ми її переосмислили. Тепер вона про витримку, про спокій, про здатність підтримувати, коли всі виснажені,- стверджує жінка.

Вона зізнається, що війна навчила її тиші. Тій, у якій народжується нове розуміння себе. У тиші окопів, у коротких хвилинах між тривогами – жінки воюють не лише за землю, а й за майбутнє, у якому залишиться місце для життя.

Нове значення краси

Маргарита ніколи не втрачала відчуття прекрасного. Навіть тепер вона фотографує небо після обстрілів, збирає уламки скла й робить із них підвіски, які називає “свідками світла”.

Мистецтво не зникає. Воно просто стає тихішим. Але воно завжди поряд – як пам’ять, як молитва,- пояснює Маргарита.

Вона мріє після перемоги повернутися до кіно – з новими сенсами, з історіями про тих, хто тримає Україну.

Ми всі змінилися. І кіно теж має змінитися. Тепер ми зніматимемо не про вигадане, а про справжнє – про те, що коштувало нам життя, – каже Маргарита.

Вона – символ сили, яку не видно

Маргарита Бурковська не називає себе героїнею. Але саме такі жінки й є опорою країни. Вони мовчки несуть свій фронт – часто невидимий, але життєво важливий.

Я не знаю, ким буду після війни. Але точно знаю, що вже не зможу жити так, ніби нічого не сталося. Ми всі стали іншими. Ми стали собою,- переконана Маргарита.

Читайте також:

«Водіїв на фронті бракує»: історія Захисника із позивним «Руся»

Допоміг зупинити прорив ворога: сержанта «Руса» висунули на звання Героя України

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”