За ним постійно полюють дрони: Владислав доставляє боєприпаси через кілзону 

Під час одного з бойових виїздів екіпаж Владислава випадково зафіксував унікальні кадри – зграї рожевих пеліканів у висохлому руслі Каховського водосховища. Науковці з Академії наук України назвали відео надзвичайно цінним. Почалися інтерв’ю, телесюжети, увага медіа. Складно повірити, що автор цих кадрів пройшов непростий шлях, у якому були і бої за Херсонщину, і період самовільного залишення частини.

Два роки у СЗЧ

Владиславу – майже 30 років. До війни він працював екскаваторником у кар’єрі й не мав військового досвіду. Але вже 24 лютого 2022 року опинився у довгій черзі добровольців біля ТЦК.

Завдяки досвіду роботи з великою технікою його направили до артилерії водієм. Разом із підрозділом він брав участь у звільненні Херсонщини та самого Херсона. Та після піднесення від перемоги прийшло розчарування – замість подальших бойових дій їх відправили в тил. На цьому тлі загострилися й особисті проблеми, і Владислав самовільно залишив частину.

Я два роки переховувався, коли почали активно розшукувати таких, як я. Але коли з’явився шанс повернутися офіційно – зрозумів, що маю ним скористатися, – згадує він.

Знайшли рожевих пеліканів

Повернувшись до війська, Владислав обрав новий напрямок – став оператором безпілотників у 128-й бригаді «Дике Поле». Каже, що навчання далося несподівано легко – захоплення дронами швидко переросло у справжню пристрасть.

Я горів цим. Можливості, які дають БпЛА, – це щось неймовірне. Раніше про таке навіть не думав, – ділиться він.

Одного разу його екіпаж виконував ризиковану логістичну місію – доставку їжі та батарей піхоті в кілзону. Саме тоді, повертаючись назад, вони помітили незвичайних птахів.

Спочатку подумали, що це гуси. А коли підлетіли ближче – не повірили очам. Я навіть не знав, що пелікани можуть бути в Україні. Це було неймовірно, – згадує Владислав.

Знищив два дрони

Зараз у Влада нова роль – він доставляє боєприпаси та спорядження на квадроциклі безпосередньо на позиції. Це робота на межі ризику: швидкість і точність тут – питання життя.

Іноді розганяюся понад 100 км/год. За мною полюють ворожі дрони – і FPV, і “ждуни”. Адреналін шалений, але мені це подобається, – говорить він.

Одного разу його квадроцикл підбив ворожий дрон, але Владислав устиг врятуватися. Іншим разом – сам знищив два дрони зі стрілецької зброї.

Свою історію він розповідає після чергового виїзду – і вже за кілька хвилин знову вирушає у кілзону. Усміхається і каже, що отримав те, про що колись міг лише мріяти: швидкість, драйв і відчуття, що він справді потрібен своїм побратимам. 

Читайте також:

Майже рік утримував позицію у Степногірську, причому 16 діб – наодинці

«Укриття, яке рятує життя»: історія артилериста з позивним «Далекобійник»

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами бригади «Дике Поле»