Кривава “зачистка” у Вінниці: хто наказав труїти собак біля лікарні Пирогова

Вінниця завжди пишалася своїм статусом європейського міста. Але за фасадами охайних вулиць та сучасних медичних центрів іноді ховається середньовічна жорстокість. Останні події навколо Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова шокували громаду. Те, що починалося як “благоустрій території”, перетворилося на серію кривавих розправ над беззахисними тваринами.

Хто віддавав накази, чому мовчить поліція і як “гуманні” лікарі допустили катування на власних подвір’ях – розповіла “СічНьюз” зоозахисниця та волонтерка Лілія Юрченко.

Початок терору: Масяня та Малиш

Історія масових розправ почалася не вчора. Перший тривожний дзвінок пролунав у ніч з 31 серпня на 1 вересня 2025 року. Тоді з території, яка роками була для них домом, безслідно зникли дві собаки – Масяня та Малиш.

Ці тварини прожили на території медмістечка понад 12 років. Вони мали свої облаштовані будиночки, були стерилізовані та абсолютно соціалізовані.

Зоозахисники та волонтери шукали їх всюди: обійшли кожен закуток, підвали, пустирі – жодного сліду. Це зникнення стало першим актом у кривавій п’єсі “благоустрою” території лікарні.

16 вересня: Смерть у сміттєвому баці та наказ Цитрака

Через два тижні після зникнення перших собак, трагедія повторилася з іще більшою жорстокістю. 16 вересня о 8:00 ранку стало відомо про загибель ще двох улюбленців – Квінти та Жуліка.

Подробиці того ранку шокують цинізмом. Лілія Юрченко виявила тіло Квінти у сміттєвому баці безпосередньо на території лікарні Пирогова. Як з’ясувалося пізніше, це не було випадковістю.

За наявною інформацією, наказ прибрати тіло віддав заступник начальника з технічних питань Цитрак Василь Васильович. За його розпорядженням прибиральник завантажив мертвого собаку на тачку і вивіз до сміттєвого контейнера, щоб приховати сліди злочину прямо під стінами мед установи.

Цьому інциденту передували прямі погрози. Василь Цитрак неодноразово заявляв Лілії Юрченко: “Забери цих псів”. Але оскільки собаки були стерилізовані та мали право перебувати на території згідно із законом, волонтери сподівалися на здоровий глузд лікарів. Дарма.

Того ж дня, за 150 метрів від їхніх колишніх будиночків, біля погреба було знайдено і тіло Жуліка.

Ексгумація та знищення доказів

Лілія Юрченко викликала слідчо-оперативну групу. На наступний день було відкрито кримінальну справу за ст. 299 ККУ. Оскільки надії на правоохоронців було мало, Лілія самостійно забрала та поховала собак.

Проте вже наступного дня поліція зателефонувала з вимогою… відкопати тварин. Для розслідування був необхідний офіційний розтин. Те, що відбулося далі, волонтери називають “процесуальним вбивством доказів”:

1. Розтин провели, підтвердивши факт отруєння.
2. Замість збереження біоматеріалу, тіла собак були терміново розрубані.
3. Утилізація: залишки негайно відправили на спалення у місто Тульчин.

Такий поспіх у знищенні речових доказів дав можливість затягнути слідство на місяці, адже проводити додаткові експертизи стало просто неможливо.

Останній подих Кобилки та порятунок Рижульки

Минуло пів року, і вбивці повернулися. Вечір 15 квітня мав бути спокійним. Але для вінницької зоозахисниці Лілії Юрченко він став початком чергового кола пекла. О 21:15 пролунав дзвінок, який волонтери бояться понад усе. На сходах гуртожитку по вулиці Героїв Поліції, 30, у судомах помирала собака.

Це була Кобилка. Десятирічна улюблениця району, велика, спокійна, вагою під 50 кілограмів. Вона була не просто “вуличною собакою” – вона була частиною громади. Стерилізована, вакцинована, з нашийником та адресником.

Вона ніколи нікого не образила за ці десять років. Свідки розповідали, що за кілька хвилин до смерті вона ще привітно махала хвостом перехожим. Потім раптовий напад. Люди побігли за водою, намагалися хоч якось допомогти, але коли повернулися – вона вже була мертвою. Посинілий язик, скляні очі. Це ознака того, що отрута була настільки сильною, що шансів не залишалося з першої секунди,-  крізь сльози згадує Лілія Юрченко.

Поруч із Кобилкою завжди була її вірна подруга – Рижулька. Свідки сказали, що собака також дивно поводиться. Лілія не чекала ні хвилини і одразу повезла собачку на обстеження.

Наступного дня нам надали результати всіх аналізів. Ми провели повне обстеження внутрішніх органів. Рижуля вижила, але її здоров’я сильно підірване. Зараз вона проходить тривалий курс лікування та постійно вживає ліки, – розповідає зоозахисниця.

Мітинги, плакати та облога

Вінницька громада не стала мовчати. Зоозахисниця Лілія Юрченко та її колега Ольга Танаскова об’єднали зусилля, щоб надати справі максимального розголосу. Разом вони пройшли через усі кола бюрократичного пекла.

Вінницю сколихнула хвиля протестів. Волонтери та небайдужі містяни виходили на масові мітинги з плакатами. Волонтерки разом з небайдужими виходили під стіни обласної лікарні імені Пирогова, мерію, відділки поліції та управління. Активісти чергували під лікарнею вдень і вночі, вимагаючи припинити вбивства та притягнути до відповідальності Василя Паненка, Василя Цитрака, Василя Стойка та Андрія Вигонюка.

Анатомія вбивства: Що показав розтин та чому мовчить місцева лабораторія

Зоозахисники вирішили йти до кінця, адже цього разу доказова база має бути бездоганною. Знаючи специфіку роботи місцевих структур, які минулого року вже “губили” докази, активісти наполягли на негайному розтині.

Первинне обстеження у Вінниці підтвердило найгірші побоювання. Ветеринари зафіксували не просто зупинку серця, а тотальне хімічне руйнування організму.

Ми бачимо результати роботи професійного вбивці або людини, яка точно знала, що робить, – коментують активісти.

При розтині виявили, що внутрішні органи тварин буквально згоріли. Оболонка шлунка повністю від’єдналася, що свідчить про використання вкрай агресивної, концентрованої речовини. Це не був звичайний щурячий яд, це щось значно токсичніше, – кажуть активісти.

Проте на цьому етапі розслідування стикнулося з першою технічною перешкодою. Вінницькі лабораторії, хоч і змогли зафіксувати сам факт отруєння та його наслідки, виявилися безсилими у визначенні конкретної хімічної формули речовини. У місті просто немає обладнання відповідного рівня, яке могло б ідентифікувати специфічні токсини.

Щоб вивести злочинців на чисту воду, органи загиблих тварин були терміново вилучені, законсервовані та направлені до спеціалізованого експертного центру в іншому місті.

Документальні докази та “команда зачистки”

Поки зразки тканин прямують до лабораторії, у Вінниці продовжують виринати документи, що проливають світло на організацію процесу. Наказ №4 та №7, підписані В.О. директора Василем Стойком, чітко вказують на терміни “зачистки” території від безпритульних тварин – до листопада та грудня 2025 року.

Проте, як виявилося, окрім офіційних паперів, існували й неофіційні “інструктажі”.

Зі слів свідка, працівника лікарні, який погодився говорити лише на умовах повної анонімності через страх миттєвого звільнення.

На цих зборах Андрій Вигонюк обговорював вивезення тварин, а великих планували отруїти,- каже свідок.

Ситуація з будками лише підтверджує системність дій. Будки, які слугували прихистком для стерилізованих тварин, були знищені за вказівкою лікарні імені Пирогова. Це була не просто боротьба за чистоту, а цілеспрямоване нищення всієї інфраструктури, яка дозволяла собакам виживати на території медмістечка.

Цвинтар під вікнами палат

Трагедія 15 квітня – лише вершина айсберга. За останні місяці територія навколо лікарні перетворилася на справжнє місце страт.

• Квінта: її життя обірвалося у сміттєвому баці. Це цинізм вищої проби – викинути живу істоту як медичний відхід.
• Жулік: його тіло знайшли неподалік від місця, де раніше стояли волонтерські будки. Він помирав на порожньому місці, де колись був його дім.
• Масяня, Малиш, Аркаша: список, який продовжує зростати.

Всі ці тварини були “міськими” – вони мали кураторів, були щеплені та не проявляли агресії. Їхньою єдиною провиною стало те, що вони опинилися в полі зору керівництва закладу, який очолює Василь Паненко.

Замкнене коло бездіяльності

Незважаючи на тяжкість злочину та суспільний резонанс, дії вінницьких правоохоронців більше нагадують саботаж.

На території гематології та сусідньої аптеки є камери. Вони – ключ до ідентифікації того, хто саме розкидав отруту. Чому слідчі досі не вилучили записи? Чи чекають вони, поки термін зберігання відео вичерпається?

Це вже стало класикою “зливання” справ у Вінниці. Як тільки волонтери починають тиснути – слідчого змінюють, і процес починається з нуля.

 Сьогодні волонтери борються за те, щоб прізвища Паненка, Цитрака, Стойка, Вигонюка та інших причетних фігурували не лише в журналістських статтях, а й у вироках суду.

Для того, щоб допомогти Рижульці та іншим песикам, якими опікуються волонтери, звертайтесь.

Читайте також:

Битка, кастети та $30 000: в Одесі СБУ зі стріляниною затримала банду з ТЦК

У Вінниці 13-річну школярку душили та палили вогнем під сміх підлітків

“СічНьюз”