Харків’янин Сергій ніколи не мріяв про армію — працював будівельником. Але у 2017 році, на хвилі патріотизму, він підписав контракт зі Збройними Силами України. Тоді Сергію було 22 роки.
Обороняв Харків на початку вторгнення
Уже під час служби разом із побратимом вирішив вступити до військового вишу: «Ми й так у війську — чому б не спробувати?». Спроба виявилася вдалою.
Навіть після АТО я не уявляв, якою буде ця війна за масштабами, — зізнається Сергій.
Повномасштабне вторгнення він зустрів у Харкові, у своєму навчальному закладі. Перший місяць разом із іншими військовими брав участь в обороні міста від російських атак.
На початку був суцільний хаос. Ніхто нічого до кінця не розумів. Потім прийшов наказ: “Ви — лейтенанти, офіцери. Вперед”. І далі — четверта танкова бригада.
Унікальний танковий бій
Бій проти трьох ворожих танків став для Сергія першим справжнім бойовим хрещенням уже на посаді командира відділення. Це сталося на Харківщині.
У підрозділі тоді був лише один дрон — і той вважався великою розкішшю. Інформації про обстановку на полі бою катастрофічно бракувало.
Росіяни влаштували засідку на нашу піхоту. Ми знали, що десь там може бути танк, і виїхали прикрити своїх. Вистрілили по машині, яка була попереду, і майже одразу по рації почули: позаду ще один танк. Він стояв у “зеленці”, пропустив нас і зайшов у тил.
Екіпаж Сергія не втратив ані секунди. Він встиг розвернутися і вдарити по ворожому танку саме в той момент, коли той наводив гармату. Російську машину не знищили, але пошкодили — контужений екіпаж ворога вирішив відійти з бою. Майже одразу надійшло повідомлення про третій танк у сусідній посадці.
Ми одразу почали працювати по тій посадці з кулемета, а потім — із гармати, навіть не спостерігаючи ціль. Пізніше хлопці знайшли там елементи динамічного захисту й навісні деталі — ми влучили. І цей танк відкотився, – згадує герой.
“Шансів вижити майже не було”
Результат бою визначили холодна голова, злагодженість екіпажу і готовність боротися до кінця.
У тій “танковій каруселі” шансів вижити майже не було. Якби запанікував хоча б один — ми були б приречені. Але ми діяли на автоматизмі. Я навіть не встиг віддати команду на постріл по танку, що заходив ззаду, — навідник уже відпрацював і влучив. Адреналін зашкалював. А після бою, коли вилізли з машини й зрозуміли, що в нас жодного влучання — це було справжнє щастя. А новина про третій танк дала неймовірне піднесення.
Заступник командира батальйону
Потім були бої за Харківщину, сутички з ворогом на десятках метрів, Бахмут. Але того емоційного напруження, яке Сергій пережив у тій засідці з трьома танками, він більше ніколи не відчував.
Сьогодні Сергій — заступник командира танкового батальйону 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Поруч із ним — ті самі побратими, з якими він пройшов найважчі бої.
Зараз складно. Але складно було і в 2022-у році. Для ворога — теж. Програє той, хто злякається, запанікує і втратить волю до боротьби. Я бачив це на власні очі, – наголошує Захисник.
