Правоохоронці покривають батька з НАБУ, який переховує доньку від матері
Минув рік із моменту публікації нашого першого ексклюзивного матеріалу, у якому Олеся Музика відверто розповіла про свою особисту трагедію – те, як її колишній партнер, чинний співробітник НАБУ Дмитро Лісніков, фактично забрав спільну доньку Єву та повністю ізолював дитину від матері. Тоді ця історія викликала величезний резонанс, адже зачепила найболючіше – право матері на виховання власної дитини та нерівність сил, коли іншою стороною конфлікту є посадовець впливового антикорупційного органу.
Сьогодні Олеся знову звернулася до нашої редакції, щоб поділитися тим, що відбулося за цей важкий рік.
Процесуальний саботаж та заблокована експертиза
Після виходу першої публікації суд за ініціативою самого Дмитра Ліснікова призначив судову психологічну експертизу, аби визначити стан та прихильність дитини. Через це провадження у справі про визначення місця проживання дівчинки було зупинене.
Олеся Музика за експертизу повністю сплатила, натомість Лісніков фінансові зобов’язання проігнорував. Попри те, що він раніше сам подавав клопотання до Одеського науково–дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) з питанням, чи мають вони право проводити дослідження за участю такої малої дитинки (на що отримав ствердну відповідь), у призначений час батько просто не привів доньку. У підсумку експертизу було зірвано саме через його дії, а судовий процес штучно затягнувся на дев’ять місяців.
Це очевидне зловживання процесуальними правами в суді. Після поновлення провадження я подала клопотання про те, що він зловживає правом. Загалом таких клопотань із мого боку було чотири. Суд спочатку їх просто ігнорував, а потім відмовив мені, попри те, що з цього приводу є чітка практика Верховного суду, – ділиться Олеся.
Обмежувальний припис та штраф у розмірі 90 тисяч доларів
Паралельно у 2025 році Лісніков намагався через суд оформити обмежувальний припис проти Олесі, аби юридично заборонити їй наближатися до нього. Проте він програв цю справу у двох інстанціях. Суд прямо зазначив у рішенні, що чоловік сам створив цю конфліктну ситуацію та намагається видавати себе за жертву, хоча фактичними жертвами є матір із донькою, а дії батька, який забрав дитину, мають ознаки насильства.
За словами Олесі, цей позов був потрібен детективу лише для одного – спробувати легалізувати невиконання ухвали суду про забезпечення позову, де були чітко прописані побачення матері з донькою. За цей час він жодного разу не дав матері побачити Єву, не надав жодного фото чи відео.
Згодом суд виніс ухвалу, вимагаючи від Ліснікова надати звіт про виконання судового рішення, а в разі невиконання – вказати поважні причини. Суд цей звіт не прийняв та наклав на працівника НАБУ штраф у розмірі 60 тисяч доларів. Проте навіть це не зупинило посадовця. Олеся регулярно приїжджала за адресою, яку він вказує як місце проживання дитини, але двері ніхто не відчиняв. Виклики поліції та слідчого–оперативних груп лише фіксували факти невиконання судових ухвал.
Скасування живих зустрічей та глуха стіна у правоохоронних органах
Після поновлення справи про визначення місця проживання дитини Олеся подала нову заяву про забезпечення позову щодо побачень. Суд задовльнив її частково, призначивши живі зустрічі один раз на тиждень та п’ять разів на тиждень відеозв’язок. Лісніков одразу подав заяву про скасування цих заходів. За словами Олесі, засідання відбулося без її участі та без присутності її адвоката, і суддя одноосібно скасував живі зустрічі. Орган опіки та піклування при цьому, як зазначає жінка, без жодних притомних пояснень підтримував сторону батька.
Олеся подала апеляційну скаргу на це рішення ще в листопаді 2025 року, проте перше судове засідання призначили аж на вересень 2026 року. Тим часом за фактом невиконання ухвали про забезпечення відеозв’язку було відкрито ще одне кримінальне провадження, які згодом об’єднали в одне.
Ця справа перебувала у Державному бюро розслідувань (ДБР). Олеся розповідає, що слідча фактично затягувала процес, часто не виходила на зв’язок та навіть не провела офіційного допиту Ліснікова, обмежившись лише “телефонною розмовою”. Коли ж справа дійшла до фіналу, слідча визнала, що склад злочину за частиною 3 статті 382 КК України (невиконання судового рішення, що карається позбавленням волі від трьох до восьми років) є повністю наявним, проте керівництво не погоджує підозру.
Ми з адвокатом записалися на особистий прийом до керівника. На питання, чому не вручають підозру, нам спочатку казали про брак доказів. А потім керівник прямо сказав: “Прокурор не піде проти набушника в суді”. Нам чітко дали зрозуміти, що проти колеги вони не підуть. Кримінальне провадження просто закрили, справу знову “зам’яли”, – згадує Олеся.
Жінка додає, що аналогічна ситуація сталася і зі справою щодо зґвалтування, яка розслідувалася раніше. Попри те, що слідчий суддя за скаргою Олесі скасував постанову про закриття провадження і поновив його, слідча прямо заявила: “Ну тут нічого не вийде, він же при посаді”, а прокурор у суді фактично захищав Ліснікова, а не потерпілу. На думку мами, у правоохоронних колах існує переконання, що вручення підозри чинному співробітнику НАБУ миттєво вдарить по репутації самого відомства, тому корпоративний захист виявився сильнішим за закон.
Фальсифікації та ігнорування доказів
У травні цього року Олеся Музика програла суд першої інстанції щодо визначення місця проживання дитини. За її словами, з боку судді було допущено безліч порушень як під час слухань, так і під час написання самого рішення. Жінка стверджує, що суддя вніс до тексту рішення неправдиву інформацію та повністю проігнорував ключові докази захисту.
Зокрема, Олеся надавала офіційний висновок психолога, сформований на основі аналізу відеоматеріалів спілкування з донькою. Суд прийняв цей документ із величезними складнощами, але у фінальному рішенні про нього навіть не згабав, попри його надважливе значення для справи.
Крім того, 14 лютого 2026 року Дмитро Лісніков одружився і одразу приніс свідоцтво про шлюб до суду. Мати зазначає, що наданий документ мав явні ознаки графічного редагування (“фотошопу”), через що суд спочатку відмовився приймати його як доказ, проте згодом дивним чином детально розписав це одруження у своєму рішенні. Наразі Олеся вже подала апеляцію та готується до наступного етапу боротьби.
Чотирирічна Єва не ходить до садочка, а її матір називають “чужою тіткою”
З 30 травня 2024 року по сьогоднішній день Олеся Музика не бачила власну доньку жодного разу. Її не надсилають фото чи відео дитини, вона повністю позбавлена будь–якої інформації про неї. Мати двічі подавала офіційні запити до Міністерства освіти і науки України, аби дізнатися, чи відвідує дівчинка дитячий садок, про який постійно заявляв батько в суді. Обидва рази відповідь відомства була невтішною: дитина в жодному садочку не зареєстрована.
Олеся регулярно писала Ліснікову на електронну пошту, пропонуючи оплатити дитячі гуртки, садочок або просто передати необхідні речі та подарунки. Усі листи, включно з надісланим минулого тижня, залишилися без відповіді.
19 липня Єві виповняться чотири роки. Востаннє мама тримала її на руках, коли дитині був лише один рік і десять місяців. За наявною інформацією, родина Ліснікова (його батьки та сестра) через розголос та сором у рідному місті Охтирка продали там усю нерухомість і переїхали до Одеси, де зараз фактично переховують дитину. Свідченням того, що дитина перебуває там, є зокрема знімок з весілля Ліснікова, зроблений 14 лютого 2026 року в Одесі, який єдиним останнім фото доньки для матері.
У судовому процесі сторона батька системно реалізує стратегію повного відчудження дитини від матері. Лісніков відкрито називає Олесю Музику “чужою тіткою”, стверджуючи, що у Єви тепер нова мама (його нова дружина, яка має десятирічну доньку). Більше того, до матеріалів справи батько додав відеозапис, на якому його матір за світлинами вчить дитину, хто є хто: показуючи на нову дружину, вона каже “це мама”, а коли черга доходить до фотографії Олесі, бабуся повторює: “Правильно, Єва, це тьотя”.
Не перша постраждала: шантаж, погрози та судові схеми з іншими жінками
Як виявилося під час судових розглядів, Олеся Музика – не єдина жінка, яка заявляє про постраждалу роль у стосунках із цим посадовцем. За цей рік до Олесі в соціальних мережах звернулися дві колишні дівчини Дмитра Ліснікова, які перебували з ним у стосунках уже після розриву з першою дружиною.
Перша з них розповідала про його сумнівні зв’язки та можливу співпрацю з росією, стверджуючи, що має документальні підтвердження, проте Олеся тоді вирішила не втручатися в ці факти.
Друга дівчина звернулася безпосередньо з проханням про допомогу. Вона розповіла, що під час стосунків Дмитро суворо забороняв їй шукати будь–яку інформацію про Олесю та нав’язував власну версію історії: нібито він – “батько–герой”, який самотужки виховує дитину, а Олеся – “психічно хвора наркоманка та хвойда, яка просто вимагає аліментів”.
Ця дівчина також була присутня на прогулянках із малою Євою і згодом підтвердила Олесі, що дитині катастрофічно не вистачало материнського тепла, вона інстинктивно тягнулася до неї, а сам детектив поводився з донькою грубо. Коли дівчина вирішила розійтися з Лісніковим через його важку поведінку, контроль та вимоги бути безкоштовною домогосподаркою, розпочалися відкриті переслідування. За її словами, Дмитро вистежував її переміщення містом (імовірно, через камери відеоспостереження або за допомогою друзів із СБУ).
Згодом почався фінансовий шантаж. Під час стосунків Лісніков дозволив дівчині сісти за кермо автомобіля, не маючи водійського посвідчення, внаслідок чого вона в’їхала в дерево. Тоді він запевнив, що “все вирішить сам”. Проте після розриву, дізнавшись, що дівчина має заощадження, зажąдав від неї дев’ять тисяч доларів США за те ДТП.
Вичекавши рік – якраз тоді, коли закінчилися терміни притягнення самого Дмитра до відповідальності за передачу керма особі без прав – він подав на неї до суду і виграв першу інстанцію. Інтереси цієї дівчини в апеляційному суді зараз захищає той самий адвокат, що й у Олесі. Під час процесу суддя прямо сказав захисту: “Нічого не можу зробити, йдіть далі, бо тут набушник, проти нього не підуть”. Олеся переконана, що такі слова свідчать про тотальну корумпованість та страх суддів перед впливовим відомством.
План помсти, написаний заздалегідь
Олеся залишається повністю заблокованою в усіх каналах зв’язку колишнього чоловіка. Вона неодноразово пропонувала через суд мирову угоду, яка передбачала проживання та виховання дитини порівну – 50 на 50.
Проте Дмитро та суд цю пропозицію просто проігнорували. На думку матері, це лише доводить, що чоловік діє принципово, намагаючись повністю стерти її з життя доньки як помсту за те, що вона колись пішла від нього, відмовилася виходити заміж та публічно заявила про факти насильства.
Мати має аудіо– та відеодокази, записані ще у 2023 році, коли вона на короткий час поверталася до нього. На одному з відео зафіксовано, як Лісніков у стані люті прямо каже, що забере доньку, позбавить Олесю батьківських прав, а вона ще й платитиме йому аліменти. Більше того, цей план він озвучив у стані алкогольного сп’яніння всього через місяць після народження дитини. Сьогодні він діє чітко за цією стратегією. Ще у грудні 2024 року детектив прямо заявив Олесі:
Я буду робити все, щоб дитина проживала зі мною. А якщо перший суд вирішить на користь матері, то другий точно вирішить з батьком. Дитина або зростає в повній сім’ї, або зі мною. Будеш стояти на колінах і просити пробачення,- каже Олеся.
Попереду на жінку чекає розгляд справи в Одеській апеляції. Мати щиро сподівається, що судді вищої інстанції керуватимуться виключно законом та інтересами чотирирічної дитини, а не статусом чи посадою її батька.
Читайте також:
Працівник НАБУ викрав доньку у матері та переховує її: ексклюзив «СічНьюз»
Під Києвом батько-аб’юзер викрав двох маленьких дітей у матері
“CічНьюз”
