Тварини військових після загибелі господаря: хто бере їх під опіку

Для військового собака чи кіт часто стає не просто домашнім улюбленцем. Тварина залишається вдома, чекає на господаря після служби та може бути частиною родини роками. Але що відбувається, коли військовий гине на війні, а забрати його тварину нікому?

У таких ситуаціях відповідальність часто лягає на родичів, друзів, побратимів або волонтерів. Якщо ж людина заздалегідь не подбала про майбутнє тварини, після її смерті можуть виникнути проблеми з тим, хто має забрати домашнього улюбленця, хто оплачуватиме його утримання та куди звертатися, якщо родичів немає.

Коли господар не повертається додому

Для домашньої тварини смерть господаря означає не лише втрату людини, до якої вона звикла. Собака або кіт може залишитися у квартирі, приватному будинку чи в іншому місці без людини, яка щодня про нього піклувалася.

Якщо поруч є родичі, найчастіше саме вони можуть забрати тварину. В інших випадках її долею займаються друзі родини, побратими загиблого або волонтери.

В Україні працюють десятки організацій і притулків, які допомагають покинутим та евакуйованим тваринам. Наприклад, платформа GladPet має перелік притулків та волонтерів у різних регіонах країни, які допомагають тваринам, зокрема на прифронтових територіях.

Але притулок не завжди означає остаточне рішення. Для тварини, яка багато років жила з одним господарем, потрапляння у вольєр або нову родину може стати серйозною зміною.

Чи можна заздалегідь визначити, кому дістанеться тварина

Це питання стало особливо актуальним під час повномасштабної війни.

За чинними правилами спадкування тварина не може самостійно бути спадкоємцем майна. Водночас у заповіті можна визначати умови, які має виконати спадкоємець. Юристи раніше пояснювали, що таким способом можна передбачити обов’язок доглядати за домашньою твариною.

У 2026 році питання планують врегулювати окремо. Запропоновані зміни до Цивільного кодексу передбачають можливість прямо визначати у заповіті людину, якій після смерті власника передадуть домашню тварину, а також встановлювати умови її утримання та догляду.

Тобто військовий може заздалегідь продумати, хто буде відповідати за його собаку чи кота, якщо він не зможе повернутися додому.

Що робити родичам загиблого

Якщо військовий загинув, а у родини є його домашня тварина, насамперед потрібно визначити людину, яка реально зможе постійно про неї піклуватися.

Йдеться не лише про годування. Новому власнику доведеться подбати про ветеринарну допомогу, вакцинацію, стерилізацію за потреби, вигул, безпечне проживання та адаптацію тварини до нового місця.

Якщо родина не може забрати тварину, варто звернутися до місцевих зоозахисних організацій або притулків. Платформа Happy Paw, наприклад, має каталог організацій і притулків по Україні, де можна знайти допомогу у своєму регіоні.

Однак передача тварини до притулку не повинна бути першим і автоматичним рішенням. Якщо є можливість знайти людину з оточення загиблого, яка знала тварину та готова взяти її до себе, для собаки або кота це часто буде менш травматичним варіантом.

Особливо складна ситуація – якщо господар зник безвісти

Ще одна проблема виникає, коли військовий не загинув офіційно, а вважається зниклим безвісти.

У такому випадку юридична ситуація відрізняється від смерті. Правові наслідки смерті виникають після встановлення відповідного юридичного факту. Система безоплатної правничої допомоги зазначає, що особу, яка зникла безвісти через воєнні дії, за певних умов суд може оголосити померлою.

Тому родичам у складних ситуаціях варто отримати індивідуальну юридичну консультацію, перш ніж вирішувати питання зі спадщиною або майном зниклого.

Тварина може залишитися без людини навіть тоді, коли є родичі

Наявність родичів не завжди означає, що домашнього улюбленця одразу заберуть.

Собака може бути великою, старою або мати проблеми зі здоров’ям. Кіт може не переносити переїзду. Тварина може бути звикла жити лише з одним господарем і важко адаптуватися до нової сім’ї.

Саме тому волонтери часто допомагають не лише знайти новий дім, а й організувати лікування, перевезення, вакцинацію та тимчасове утримання.

У притулках також існує формат “опіки”, коли людина не забирає тварину додому, але регулярно допомагає їй грошима, кормом або особистою увагою. Такий формат, наприклад, використовують у вінницькому притулку “Планета”.

Що варто зробити військовим заздалегідь

Проблему можна частково вирішити ще до того, як людина вирушає на службу.

Власнику домашньої тварини варто:

• домовитися з конкретною людиною, яка зможе забрати тварину у разі загибелі;
• залишити їй контакти ветеринара;
• повідомити про особливості харчування та лікування;
• подбати про документи тварини;
• мати актуальні фотографії;
• за можливості подбати про ідентифікацію тварини;
• обговорити з близькими, де тварина перебуватиме у випадку надзвичайної ситуації;
• юридично зафіксувати свою волю щодо тварини у доступний на момент складання заповіту спосіб.

Окремо варто сказати близьким, що саме ця людина погодилася забрати тварину. У критичній ситуації родині не доведеться витрачати час на пошуки того, хто готовий взяти на себе відповідальність.

“Він чекає на господаря”

Для багатьох родин тварина загиблого військового стає ще одним живим нагадуванням про близьку людину.

Саме тому рішення про її подальшу долю може бути емоційно складним. Хтось хоче залишити собаку або кота у родині, хтось передає його побратимам, а іноді тварину доводиться віддавати волонтерам для пошуку нового дому.

Головне – не залишати її напризволяще.

Війна забирає у тварин господарів так само, як руйнує домівки та розділяє сім’ї. І відповідальність за тих, хто залишився після загиблих захисників, лягає на людей, які можуть стати для них новою родиною.

Історії тварин, які залишилися без своїх господарів

За роки повномасштабної війни в Україні з’явилося чимало історій домашніх тварин, які після загибелі або смерті своїх господарів опинилися перед необхідністю шукати новий дім.

Одна з них – історія собаки Снікерса із Запоріжжя.  

Влітку 2023 року військовий привіз його до ветеринарної клініки після поранення на позиціях. Пес переніс кілька операцій і близько двох місяців проходив лікування. Увесь цей час господар телефонував до клініки та цікавився станом тварини, однак забрати Снікерса так і не зміг – військовий загинув на війні.

Після цього собака майже два роки залишався у ветеринарній клініці, де на нього чекала нова родина. У березні 2025 року волонтери та працівники клініки шукали для Снікерса постійний дім.

Інший випадок – собака Флойд із Буковини. Його господар Володимир Грикаловський загинув на Запорізькому напрямку у 2023 році. За словами матері військового, чоловік був дуже прив’язаний до собаки, навіть брав його із собою до Німеччини. Після загибелі господаря Флойд залишився жити у його родині.

Мати Володимира розповідала, що пес продовжує спати на дивані, де раніше спав його господар, а також реагує на фотографії загиблого. Так тварина залишилася поруч із родиною військового, яка сама переживає втрату.

Є й трагічні випадки, коли разом із господарями тварини втрачають і власний дім. У Запоріжжі після масованого ракетного обстрілу 29 грудня 2023 року волонтери врятували собаку Біма.

Російська ракета влучила в будинок, де жили його господарі, і вони загинули. Пес залишився єдиним, хто вижив.

Після трагедії Бім перебував під опікою зооволонтерів, які намагалися знайти для нього нову родину. Ця історія показує іншу сторону проблеми: іноді після загибелі господаря тварина втрачає не лише людину, а й весь звичний для неї світ – дім, запахи, речі та місце, де вона жила роками.

Такі історії мають спільну рису – після загибелі господаря доля тварини залежить від того, чи знайдеться людина, готова взяти на себе відповідальність за неї. В одних випадках це родичі, в інших – друзі або побратими, а іноді тварину доводиться передавати волонтерам і шукати для неї новий дім.

Читайте також:

Що означають “лапки” біля місця у вагоні: нова функція УЗ

Тварини тікають через вибухи: як знайти улюбленця після обстрілу

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”