У Вінниці вшанували річницю загибелі Грєнки, наймолодшого захисника «Азовсталі»

«Щоб не було, любіть маму, їжте кашу, любіть Україну». Ці слова одного з наймолодших захисників «Азовсталі» Назарія Гринцевича з позивним «Грєнка» облетіли весь світ та стали одним із гасел нашої боротьби. Ними розпочався пам’ятний вечір, присвячений першій річниці від дня загибелі Героя. На ньому побувала і журналістка «СічНьюз», яка підготувала ексклюзивний репортаж. 

Вшанувати приїхали з усієї України

Три сотні українців із різних куточків нашої країни з’їхалися до Вінниці, щоб згадати Грєнку. Побратими, рідні та його друзі, родичі загиблих, зниклих безвісти, полонених. Усіх цих людей в одному залі звела єдина мета: не забути подвиг молодого воїна. Пам’ятати всіх тих, хто поклав життя за нас.

Це не було те відзначення роковин смерті чи поминки, як ми це традиційно уявляємо. Не було чорного одягу, траурних стрічок. Але було багато світлого суму, тепла, вдячності, надії, любові, віри в те, що усі ці навіки молоді хлопці загинули не марно. Відчувалася впевненість в те, що їхні імена житимуть серед нас вічно.

Одяг, сувеніри, нагороди, іграшки, печиво з молоком, яке приснилося Назарію в полоні, – все це мама, Маріанна Колос, показала присутнім. Вона поділилася тим, як береже ці спогади, як прагне передати свою гордість та любов до сина усій Україні.

Грєнка об’єднує, Грєнка – назавжди у серці! Я борюся за те, щоб мій Грєнка жив вічно, щоб кожна дитина з молоком матері хоча б якийсь відсоток увібрала те, що мав мій син. Такі українці допоможуть нам побороти цю нечисть, – впевнена мама Героя.

«Азов» – найкраще, що було у житті

Згадувала, як Назар безмежно любив свою родину, як доглядав молодших брата та сестру. Адже Маріанна – мати трьох діток, тому завжди багато працювала, щоб забезпечити їх гідним життям. Щоліта Назар брав різну роботу, щоб допомогти сім’ї: продавав напої під палючим сонцем, працював на пошті, на будівництві.

У дев’ятому класі сказав, що стовідсотково стане військовим. Він, напевно, успадкував більшість моїх генів, мою статуру. Але він загартовував себе фізично, займався багатьма видами сорту. Він марив «Азовом». Звичайно, я не хотіла такої долі своїй дитині. Але я йому не перечила, а завжди була за ним. На мій день народження він повідомив: «Мамо, я – азовець!». Я плакала, просила, але я знала, що підтримаю його. Він був переконаний, що «Азов» – це найкраще, що сталося у його житті.

Мама Грєнки згадувала початок війни, пекло перебування Назарія на «Азовсталі», коли 24/7 материнське серце було з сином там. Ці такі короткі та цінні повідомлення з Маріуполя, вихід «Азову», полон, пошуки, чекання, звістки з полону. Жінка ділилася багатьма цінними та особистими спогадами про найріднішу людину. Згадувала першу зустріч із сином після полону, реабілітацію.

На реабілітації повертала його до життя не я. Тому що у такому віці повертає до життя не мама. Це зробила Настя (дівчина Грєнки – ред.). І він дуже швидко повернувся у стрій, – переконана мати.

Рік тому, 6 травня 2024 року, материнське серце відчуло, що її сина не стало.

Україна втратила лідера

На вечорі багато розповідали про «Контакт-12». Це  елітний підрозділ у складі «Азова», який у такому молодому віці заснував Назарій Гринцевич. На жаль, багато побратимів з «К-12» також відійшли до небесного війська, як і Грінка. Але їхня справа продовжується.

Його втратила не лише любляча родина та товариші. А й Україна втратила сильного молодого лідера, який дуже серйозно міг би допомогти нашій нації у тій боротьбі, що буде ще тривати, – переконаний соратник Грєнки.

Підтримати родину вшанувати пам’ять Героя приїхали родичі його покійних побратимів із підрозділу «К-12»: матері, сестри, дружини з дітьми. Вони згадували подвиги своїх найдорожчих, їхній шлях до війська, із сумом розповідали про біль втрати:

Час не лікує, як прийнято казати. Час вчить нас жити далі з цим невиліковним болем, – поділилася мати полеглого воїна Дредда.

Рідні розповідали про них, таких молодих, гарних, освічених, розумних, сильних, сповнених планів та любові до життя. Одного хлопці не планували: так рано піти з цього життя. Згадаймо ще раз їхні позивні: Шорох, Дредд, Катц, Грєнка, Ісус, Філіпс, Майк, Край, Кордон, Хетшот, Дрозд, Гетьман. Вічна слава Героям!

Назарій Гринцевич, крім спорту та історії, цікавився й музикою. Вшанувати його пам’ять прийшли юні співаки із Вінниці. Ті, для яких Грєнка став кумиром та прикладом. А сам Назарій зростав на піснях відомого виконавця, нині військового, співака Yarmak. На жаль, за життя їм так і не вдалося пересіктися та зустрітися особисто. Але музикант приїхав віддати шану загиблому Герою.

Yarmak співав для присутніх свої відомі пісні про любов до України та ненависть до ворога. І закликав продовжувати боротьбу:

Грєнка був справній воїн світла, людина, що вже вплинула на те, щоб Україна була. Я не планував бути військовим, але четвертий рік перебуваю у війську. Ворог продовжує тиснути, вбивати таких самих молодих хлопців. Кладовища щодня наповнюються жовто-блакитними стягами. Боротьба продовжується, ми заборгували цим хлопцям Перемогу. Ми маємо перемогти ворога. І слава має бути вічною!

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»