Закохався у 50 років в одружену жінку: з чого починався шлях відомого поета

Кохання не знає віку. Гормонам байдуже, тобі пʼятнадцять чи пʼятдесят років. Почуття до одруженої жінки стали рушійною силою для відомого поета Юрія Іздрика.

У своєму «третьому житті» я майже безперервно писав. Зараз я намагаюся жити своє «четверте життя» – ніфіга не розумію, як і до чого. Але вже 6-й рік нічого не пишу. Як би мовити, вийшов з «великого сексу». Але оскільки з літератури, як із мафії, вийти неможливо, тому я тут, – промовив Іздрик на концерті у Вінниці.

Плани до ковіду і війни

– Я планував щороку видавати збірки, наприклад під назвою The best, The very best. І бувши на пенсії, їздити з цими збірками та виступати в жанрі «Останній концерт «Металіки». Так мені бачилася моя безхмарна старість. Але по-перше, втрутився ковід. Вже тоді я зрозумів, що цей глобальний світ, на який були великі надії, пішов на букву «п». А потім ще й війна. Ну і яке вже The best – так можна назвати лише тих, хто захищає нас на фронті.

Шлях до поезії

– Єдине, щоб я хотів би це лежати на канапі й втикати куди-небуть  в стелю, на крайня – у монітор. Але не виходить.

Сталося таке, що я закохався. Я розумію, що це трохи тупо виглядає, коли 63-річний дідо розказує, як він в 50 років закохався. Але з того потім вийшли вірші про любов.

Про музу Іздрика Лєну

– Мене як підлітка гребло, ледь прищами не покрився. Але біда була в тім, що моя обраниця була заміжня. Більше того – публічна особа, столична штучка, світська львиця. Її чоловік крутий чувак, а я ніхто і звати мене ніяк. Єдиний вихід був писати. І я почав щоденно постити вірші, й люди це помітили. Спочатку друзі, а потім знайомі психіатри, – сміється.

У мене як і у всіх було три секунди заволодіти увагою. Тоді у віршах я відмовився від знаків пунктуації. Всякі коми, крапки викинув. І це спрацювало.

Аліна ТАЛАН, «СічНьюз»