30 км щодня пішки: волонтерка з Львівщини вісім років рятує безпритульних тварин

Для більшості людей 30 кілометрів — це відстань, яку долають на автомобілі. Для Надії Якимів з Рясного (Львівщина)  — це щоденний піший марафону боротьби за життя тих, хто не може захистити себе сам.  

Вже вісім років жінка присвячує свій час порятунку безпритульних тварин, поєднуючи професійну діяльність доглядальниці за тваринами з важкою волонтерською місією.

Від загадкових зникнень до системної боротьби

Шлях Надії у зоозахисті розпочався не спонтанно. Поштовх дали тривожні повідомлення у соціальних мережах про масові зникнення тварин на вулицях міста. В інтерв’ю для «СічНьюз» Надія розповідає: 

А справді, де вони раптово діваються? Звісно, що труяться: або мешканцями, або комунальними службами. Але довести це було вкрай складно. Ну і я вирішила дати відповідь на це питання, — згадує початок своєї діяльності волонтерка.

Зрозумівши, що причиною жорстокого поводження часто стає неконтрольоване розмноження тварин, Надія обрала єдиний гуманний шлях вирішення проблеми — стерилізацію. За її словами, саме завдяки системному підходу вдалося зупинити хаотичне розмноження котів на підопічних територіях, а як наслідок — зменшити випадки їхнього зникнення.

Життя в ритмі марафону: робота та волонтерство

Сьогодні Надія Якимів професійно займається доглядом за тваринами — працює приватним пет-сітером. Ця робота дозволяє їй не лише заробляти на життя, а й підтримувати своїх підопічних.

Я працюю приватним пет-сітером і паралельно опікуюсь безпритульними, яким дарую тепло у своїй квартирі. Годую їх за рахунок коштів громади, відкриваючи цільовий збір у Facebook,- ділиться волонтерка.

Графік жінки вражає: вигулюючи клієнтських собак та піклуючись про безпритульних, вона щодня долає пішки близько 30 кілометрів. Це вимагає неабиякої фізичної витривалості та самодисципліни.

Алгоритм порятунку: від підвалу до дивану

Робота з безпритульними котами у Надії відпрацьована до автоматизму, проте кожен випадок вимагає індивідуального підходу. Процес виглядає так:

• Вилов: тварин забирають з вулиці.
• Медичний догляд: обов’язкова вакцинація від сказу та стерилізація — це фундамент, що унеможливлює народження нових безхатченків.
• Соціалізація: тварин адаптують до побуту (привчають до лотка, дряпки, мисочки) та приручають до рук.
• Пошук родини: для соціалізованих тварин шукають відповідальних господарів.
• Якщо тваринка дика — повертаємо на місце відлову після стерилізації, — пояснює Надія, дотримуючись гуманної стратегії ОСВ (Вилов-Стерилізація-Вакцинація-Повернення).

«Подарувала диво, коли всі відпочивали»: історія порятунку 31 грудня

Волонтерство не має вихідних чи свят. Своєю історією поділилася Ірина Дарницька, якій Надія подарувала диво. Два роки тому, у переддень Нового року, коли місто готувалося до святкування, у Ірини сталася біда — її кіт опинився у критичному стані.

Це сталося 31 грудня, буквально перед самим Новим роком, коли здається, що вже ніхто нікуди не поспішає. Я була розгублена й не знала, що робити. І саме Надія, яку багато хто в нашому районі знає, відгукнулася — одразу, щиро, без зайвих слів, — згадує Ірина.

Тоді, коли більшість людей вже сиділи за святковими столами, Надія прийшла на допомогу. Завдяки її втручанню рудий улюбленець Ірини вижив і сьогодні продовжує тішити свою господиню.

Для мене це не просто порятунок тварини. Це спогад про те, що поруч є люди, які творять добро навіть у найвідповідніші моменти. Це була підтримка, людяність і турбота, яку я не забуду ніколи, — ділиться Ірина.

Конфлікт інтересів: порятунок проти комфорту сусідів

Однак благородна місія має зворотний бік. Рятуючи собак від людської жорстокості на вулиці, Надія була змушена забрати частину з них до власної квартири. Це призвело до затяжного конфлікту із сусідами.

Нарікання людей зрозумілі, але й ситуація, в якій опинилася волонтерка, — безвихідна.

Маємо нарікання невдоволених людей. Комусь смердить, комусь верещить, антисанітарія, а комусь параноїдально просто заважає кількість тварин і коле очі, — ділиться наболілим Надія.

Корінь проблеми – людська безвідповідальність

Надія Якимів наголошує: проблема не в тваринах і не у волонтерах, а у першопричині появи безпритульних чотирилапих.

Кількість людей, які викидають домашні приплоди на смітники чи під будинки замість того, щоб вчасно звернутися до ветеринара, зростає щороку. Паралельно шаленими темпами збільшується популяція тварин, народжених у підвалах.

За даними Світової асоціації з питань тварин, в Україні потребують допомоги щонайменше близько 140 000 безпритульних котів і собак, і Україна входить до першої десятки у світі за чисельністю таких тварин. Цей показник суттєво зріс після повномасштабної війни, коли багато домашніх улюбленців залишилися самі на вулицях або у притулках через евакуацію власників.

Поки суспільство не усвідомить важливість стерилізації домашніх улюбленців, такі волонтери, як Надія, змушені будуть продовжувати свій нескінченний марафон, рятуючи наслідки людської байдужості.

Читайте також:

Справа догхантера Святогора: чому відомий шкуродер досі залишається на волі

Подільський зоопарк поповнили тварини, евакуйовані із зони бойових дій

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”