Чому стосунки з військовими стали трендом: реальні історії і проблеми

У часи, коли Україна мужньо нищить ворога, образ захисника стає не лише символом стійкості, але й об’єктом суспільної уваги. Це призводить до появи нового соціокультурного тренду – стосунків із військовослужбовцями. Така тенденція, хоч і здається природною на перший погляд, приховує за собою низку складнощів, що вимагають глибокого осмислення.

Феномен “похідно-польових дружин”

Історія знає безліч прикладів, коли певні соціальні статуси ставали “модними” у суспільстві. Так, під час Другої світової війни бути дружиною генерала вважалося надзвичайно престижним. Це відкривало доступ до дефіцитних ресурсів, забезпечувало соціальний статус та усі можливі виплати від держави, що було гарантією виживання та комфорту.

Проте, як зазначає історія, такі привілеї часто супроводжувалися неприємними реаліями, такими як феномен “похідно-польових дружин” (ППД) – жінок, які замінювали офіцерам Червоної армії дружин у польових умовах. Ці стосунки, часто недобровільні, іноді навіть призводили до заміни законних дружин після війни.

Сучасний тренд та його причини

Сьогодні в Україні відбувається певна героїзація військових, що цілком зрозуміло в умовах війни. Героїчні події, як, приміром, оборона Маріуполя, викликали хвилю захоплення та породили тренди на кшталт “Хочу хлопця з Азовсталі”. Образ мужнього, молодого героя, що пройшов через пекло Бахмута або інші гарячі точки, стає героєм жіночих мрій.  

Захоплення, суспільне схвалення та створення своєрідного культу особистості військового є логічними причинами прагнення мати такого партнера.

Романтика VS реалії

На перший погляд, стосунки з військовим можуть здаватися захопливою пригодою, наповненою новими емоціями. Проте реальність часто виявляється набагато складнішою. Повернувшись додому, військовослужбовці нерідко стикаються з серйозними психоемоційними проблемами, такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривожність.

Однією з найбільших проблем є труднощі у спілкуванні з рідними та близькими, які не мали подібного досвіду. Брак взаєморозуміння, роздратування, неспокій та побоювання можуть призвести до розриву стосунків. Журналістка “СічНьюз” поспілкувалася з жінками військових, які поділилися своїми історіями.

Тетяна Янчинська мала негативний досвід.

Мала я двох військових. З одним 5 років була, зрадив. З другим 1,5, теж зрадив! Такі от справи,- ділиться дівчина.  

Сумною історією поділилася Стася Крісак.

Я чекала свого хлопця 2,5 роки з полону, боролася за його повернення, ходила на акції. І ось довгоочікуваний обмін. Він повернувся з полону, але помахав мені рукою й кинув,- розповідає жінка.

Вероніка Самойлова, дружина військового, живе у постійному страху та невизначеності.

Я кохана військового. Цілий день ридаю, що його переводять, і я не зможу їздити до нього найближчим часом. Це я мовчу про зустріч раз на місяць та постійний страх та невизначеність. Ось тому. Але в нас кохання, що робить, чекаю, – ділиться Вероніка.

«Мене продинамили вже четверо»

А ось Юлія Лисюк навпаки прагне, але не може побудувати стосунки з військовим.

Маю слабкість на військових. Якщо коротко, то мене продинамили вже четверо,- ділиться Юлія.

Проте є і приклади вірності та надії, як у Тетяни Митюк.

Якщо доля послала людину, все інше не має значення… Чекаю свого військового, він для мене найкращий у світі! Але час ніби зупиняється, коли не знаєш де він і що з ним. Але я вірю в нас, – ділиться жінка.

Читайте також:

Врятував побратима, але сам загинув: історія 20-річного Павла Сазонова

Львів’янина звинувачують у шахрайстві: скандал довкола зборів на лікування

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”