Здійснив мрію діда, але не побачить, як росте син: історія загибелі льотчика

Він був кмітливим хлопчиком, який годинами міг складати пазли та LEGO, будуючи з маленьких деталей цілі світи. Цю любов до конструкторів він проніс крізь усе своє коротке, але яскраве життя. Такими теплими, сповненими любові й болю словами мати Олена згадує про свого сина Івана Болотова — пілота, який назавжди увійшов в історію як Герой, що боронив українське небо.

Як і багато дітей, Іван довго шукав своє покликання, перебираючи в голові безліч варіантів. Аж поки одного дня не прибіг до мами із сповненими рішучості очима: «Мамо, я буду льотчиком».

Спочатку я поцікавилась, яким льотчиком він хоче бути? Цивільним чи військовим? Він мені відповів: “Звичайно, військовим”. І я підтримала його у цьому,- розповіла для “СічНьюз” Олена Болотова.

Шлях до неба

Ця дитяча мрія стала його дороговказом. Іван народився та виріс у Києві, де з юних літ гартував свій характер. Він закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, а у 2021 році — престижний Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Щоб стати льотчиком, потрібно докласти чимало зусиль. Туди не всі можуть потрапити. Спочатку треба відівчитися 4,5 роки. Там відбір перед першим курсом: повністю перевіряють, як-то кажуть, від голови до п’яточки, щоб все було в гарному стані. Льотчикам потрібно витратити багато часу та здоров’я, щоб цьому навчитися, – розповідає Олена.

На варті незалежності

З початком повномасштабного вторгнення Іван мужньо обороняв небо. Попри свій молодий вік, хлопець опанував чотири типи літаків і виконував десятки бойових завдань. Але була в Івана ще одна, особлива мрія: підняти в небо винищувач Су-27, на якому колись літали його дід та прадід. Це була не просто мета, а продовження родинної династії захисників неба. І він її досяг.

Останній політ

Свій останній бій Іван прийняв другого лютого 2025 року на Покровському напрямку. Він загинув як Герой, до останнього подиху виконуючи бойове завдання, захищаючи побратимів на землі та мирних людей у тилу.

Пам’ять, що живе вічно

У 831-й бригаді тактичної авіації, де служив Іван, побратими згадують його як сміливого, грамотного та досвідченого воїна, справжнього патріота, який самовіддано бив окупантів на всіх напрямках.

Іван Залишив свій слід в історії всього українського народу. Гурт “Без Обмежень” на одному зі своїх концертів присвятив пісню Захиснику, під назвою “Якби”.

Івану Болотову та усім льотчикам, які віддано полетіли назавжди!.. А також тим, хто невпинно продовжує тримати висоту заради перемоги України, – з’явилось на екранах на початку пісні. 

У Івана залишився маленький син, на момент загибелі батька йому було лише п’ять місяців.

Він пам’ятає свого тата. Реагує на фотографії. Їхнє спілкування було здебільшого по телефону, але між ними існує тісний зв’язок,- ділиться мати. 

Щодня вона згадує свого сина. І просить лише про одне:

Я хочу, щоб про нього пам’ятали. Як про Героя. Як про добру та привітну людину. Як про чоловіка, який без вагань віддав життя, захищаючи свою землю, свою родину і своє небо,- каже пані Олена.

Читайте також:

Непоховані мерці, відсутність води та обстріли стали реаліями херсонського села

Мати Грєнки розповіла, що син був проти петицій на звання Героя України

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”